Дві виставки з колекцій Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків відкрилися у Музеї прикладного мистецтва та дизайну в середу. "Калам і пензель" знайомить з ісламською мініатюрою та каліграфією, а "Послання з "ідеального світу" представляє традиційний китайський живопис. Виставки організовані в продовження тісної співпраці Національного художнього музею Литви з українськими музеями, з метою привернути увагу до цінності культурної спадщини - спільного надбання людства, а також закликати світ активно захищати українські музеї від руйнування та розграбування.
"Дорогі, друзі! Сестри і брати! Я звертаюся до вас в такому інтимному дусі, в такому інтимному тоні, тому що я хотіла сказати про нову близькість, яка виникає як результат в ході цієї війни та як спротив цій війні. Це нова близькість не тільки між людьми, але між цілим суспільствами, між культурами, між музеями, між країнами. Це близькість довіри, близькість розуміння і солідарності, і спільних найглибших цінностей. Уперше за більш як столітню історію музею Ханенків, який пережив дві світові війни по суті, наші колекції оберігають, турбуються про них, представляють їх, консервують їх. По суті, повний цикл турботи необхідної здійснюють не наші українські музейники, не ми, а наші сусіди, друзі і колеги з іншої країни", - звернулася на урочистій церемонії відкриття у середу кураторка колекції мистецтва ісламу, заступниця директора Музею Ханенків у Києві Ганна Рудик.
Не стримуючи сліз, вона асоціювала унікальні музейні експонати з дітьми - тим найдорожчим, що довіряли кияни у перші найстрашніші дні широкої війни, віддаючи своє "плоть від плоті" у вікна евакуаційних потягів незнайомцям. Тим, хто зміг в них сісти. Аби потім їх, врятованих, наздогнати.
"І ви, я думаю, розумієте, що таке колекція людини в музеї. Мені згадуються перші місяці в Києві, і залюднений переповнений людьми центральний вокзал, і коли неможливо були сісти на евакуаційний поїзд, деякі батьки (плаче - ред.)... Віддавали дітей іншим дорослим. Щоб їх вивезли подалі від Києва... Це щось немислиме, розумієте, віддати дитину комусь з тим, що можливо потім наздогнати її... Але щоб зараз її врятувати. І це таке неймовірна, така межова довіра. Яке наше суспільство, багато людей
до цього в житті ніколи не переживало", - розповіла Ганна Рудик.
З огляду на слова мисткині, можна собі лише уявити, наскільки цінним є представлений в експозиціях скарб. Вона асоціювала Збройні сили України зі скелею надії і подякувала литовцям, які допомагають разом з Україною тримати не менш важливий культурний фронт:
"Мені зараз згадалася знаменита фраза неймовірної людини, американського правозахисника Мартіна Лютера Кінга. В якйісь з його відомих промов, яка лягла в основу його меморіалу у Вашингтоні. Ви, напевно, прекрасно знаєте, вона звучить так: "З гори відчаю стримить камінь надій". Ми переживаємо відчай щодня, щодня страшні новини про смерті людей, але наші Збройні Сили - це скеля надій. А ваша підтримка, і наші спільні проекти тут - це наш культурний фронт. Це безцінні камені надії. І я дуже вдячна вам, і ми всі неймовірно вдячні вам за цю надію", - додала Ганна Рудик.
Врна зауважила, що Україна ніколи не була імперією і не грабувала свої провінції. Тим більшою є цінність і інтелектуальний здобуток колекціонерів - Богдана і Варвари Ханенків.
"Ми привезли вам, що стосується саме ісламської каліграфії і мініатюри нашу малесеньку колекцію, яка є найбагатшою і найзначнішою в Україні. Україна ніколи не була імперією, яка грабувала провінції, звозила все в центр. Наша колекція - це індивідуально досягнення абсолютно неймовірних людей. Богдана і Варвари Ханенків, які силою інтелекту і силою почуттів змогли створити в Україні енциклопедичний музей світового мистецтва з предметами, їх небагато, але це предмети найвищого рівня мистецтв. У 25-ти предметах ми можемо коротко переповісти історію ісламської мініатюри і каліграфії... Справді можна зрозуміти й пізнати, торкнутися цієї традиції і дізнатися, впізнати, але і насолодитися, і полюбити, і залишити у своєму серці.
Я бажаю прекрасної азійської ісламської мандрівки на цій виставці", - розповіла кураторка колекції Ганна Рудик.
Більш детально "ісламської" частини виставки ми торкнемося у наступній публікації. А цю далі присвятимо традиційному китайському живопису...
Удосконалюючи ідеальний світ
Традиційний китайський живопис на виставці "Послання з "ідеального світу" включає пейзажні та анімалістично-ботанічні роботи. Пейзажний живопис у традиційній китайській культурі цінувався понад усі інші жанри. Художники створювали уявні сфери, де гармонійно перепліталися всі елементи природи та рукотворні елементи. Деякі деталі, такі як будівлі та дерева, повинні були бути дуже ретельно опрацьовані, в той час як простір води та неба залишався порожнім, щоб глядачі могли уявити їхній колір та стан: або бурхливі, розбурхані хвилі, або спокійні, напівпрозорі ділянки води, світле чи темне небо. Відвідувачам пропонується досліджувати і споглядати китайський пейзаж фрагмент за фрагментом, ніби подорожуючи на шовковому або паперовому літаку.
Екскурсію "китайською" частиною виставки для читачів української редакції порталу LRT.lt провела кураторка китайського мистецтва в музеї Ханенків Марта Логвин:
- Я цього разу представляю у Вільнюсі виставку китайського живопису. Наші сувої - це приблизно дев'ятнадцяте і до середини 20-го століття, тобто, це досить нові предмети. Менше з тим, вони нам демонструють майже всю історію китайського мистецтва з усіма суперечностями, які китайське мистецтво збалансувало. У цього мистецтва є дуже багато підґрунтя, дуже багато тих історій старих, які часто повторювалися, отримували нове значення, які існують, які відомі в Китаї понад 1000 років, які важливі для китайців з різних точок зору.
З точки зору державотворення чи з точки зору того, що ми вважаємо красивим, некрасивим, що ми вважаємо соціальною нормою або повним перекрученням цієї норми.
І зараз ми знаходимося поруч із сувоєм, де зображено вночі зібрання вчених, які за столом мають бенкет. У них також тут заготовлені папірці для написання віршів, і ось перед одним із них вже розгорнутий сувій, у них також багато посуду з вином. Ми бачимо, що вони гарно проведуть цей вечір. Про те, що це вечір, нам показують ці пасма туману і запалені свічки. З ними також є жінки, які їхніми служницями. Чи, може, їхніми подругами.
Це переспів теми, яка відома в китайському мистецтві з 11 століття. Тоді, наприкінці 11 століття, тодішній прем'єр-міністр зібрав у себе приємне таке товариство із найбільших вершків суспільства. Це були поети, художники, державні мужі. Вони провели таку чудову вечірку в нього в обійсті, у так званому його західному саду. І один з них потім зобразив їх самих в цих чудових лаштунках, як у них є слуги, часто також в цьому сюжеті є людина, скажімо, яка пише каліграфічно на брилі каміння, яка прикрашає садок.
І цей сюжет повторювався, отримав всякі зміни, щось додавалося, віднімалося протягом останніх майже 1000 років.
Одночасно ми маємо поруч картину, де зображено пародію, певно, не таке елегантне зібрання. Тут зображено сільську школу, в якій є вчитель. Він, певно, має такий сентимент до народу. Він пішов давати освіту простим людям, але щось в якийсь момент пішло не так. Він, певно що, трошки хильнув. У нього також тут на столі книги, і теж алкоголь. Але певно, що алкоголь взяв верх над книгами. Ось він заснув, задрімав, і один з учнів вже піднімає, з нього знімає з нього головний убір, інші учні малюють його портрет в цей час.
І в цьому також зашифрований певний парадокс, певна небилиця, те, чого не могло відбутися в житті. Діти в сільській школі ніколи не не змогли дістати такий великий аркуш паперу. Якщо їх і навчали грамоти, то тільки там паличкою шкрябати своє ім'я. Чи там якісь ієрогліфи інші, видряпувати їх в пилюці, просто на землі. А тут вони мають такий вишуканий папір, вони мають невеликий предмет поруч, пензель.
В принципі в китайській культурі приладдя для малювання і письма називаються "чотирма коштовностями". Це папір, пензель туш і тушечниця - оцей камінь, на якому розтирають туш і який потім слугує каламарем таким.
Це 4 коштовності, і раптом ці коштовності опиняються у таких бешкетних дітлахів у руках. В цьому парадокс, у цьому насмішка, і тут все перевернуто догори дригом, все помінялося місцями як на такому карнавалі, всі помінялися ролями у цій картині.
Першу таку картину зобразили ну добрячих 400 років тому, і з того часу вона теж переосмислюється. Теж якісь елементи додаються, якісь забираються. Інша картина одна з найбільш повних, таких, які зображують найбільшу кількість всіляких хуліганств, які можна зобразити.
Крім цього, на картині присутні оці написи вертикальні вгорі. Там більш різкий почерк, навмисно недбалий, і він нам розповідає, що вчитель, ну такий він милий, хоча він трошки перепив, але він поринув у такі філософські марення. Він така приємна людина, добрячок, і в нього такі кумедні учні. Ну прокинеться він, нічого, вони всі викликають у нас посмішку.
А ось ця людина, яка написала більш розбірливим, більш строгим почерком, суперечить тому першому і каже, що бідолашний вчитель прокинеться серед шабашу невігласів, і ми можемо йому тільки поспівчувати.
І ще ці картини, часто ви бачите, доповнені такими квадратами червоними. Навіть не обов'язково це квадратики. Це можуть бути якісь інші форми. Це печатки художників у далекосхідних культурах. Печатка не менш важлива, ніж підпис, і це показує нам, що це або оригінал, або, якщо ми порівняли відомі печатки художника з тим, що в нас на сувоях, ми можемо виявити, що це імітація. Що таких насправді клейм, таких початок у творців не було, їх створили з якоюсь метою, з метою імітувати, швидше за все.
- Ви так захоплююче розповідаєте про роботи, що я впевнена, наші читачі, навіть не встигнувши побачити їх, можуть відчути колорит, можуть відчути енергетику, і завдяки вам навіть подумки уявно поринути в світ китайського художнього мистецтва. Якщо узагальнити і сказати, скільки робіт представлено в цій частині виставки? Ну і можливо, трошки познайомити з азами, і не тільки. Ми говоримо про те, що вони жанрові роботи, про те, на якому матеріалі вони виконані? В чому їх особливість, от так, щоби зацікавити українців, які нині перебувають у Литві з тим, щоб вони знайшли для себе час і прийшли і справді відвідали цю виставку, отримали насолоду і безпосередньо побачили це все на власні очі.
- Дякую! Найцікавіше, звичайно, розповідати історії. І якщо є якийсь абсурд гротеск, то це чіпляє. Але у нас є історії зашифровані в наших картинах, які не є такі очевидні.
Менше з тим, ми саме везли виставку, яка представить все розмаїття китайського мистецтва, яке є в нашій збірці. Музей Ханенків зберігає близько 350 сувоїв тільки китайського живопису. Це не тільки живопис, маємо також гравюру, кераміку, порцеляну, різьблену, слонову кістку, нефрит, вишивку і так далі. Але цього разу це лише сувої. І трошки альбомних аркушів. Тобто, це живопис.
Використовували для цього шовк або папір як матеріал, на якому малювали. Його проклеювали сумішшю з желатину і алюмокалієвих квасців. Желатин робив тканину або папір пружним. Алюмокалієви квасци допомагали кольорам триматися довго.
Потім художник клав цей папір або шовк горизонтально на столі у себе і малював пензлем, вбачаючи його в чорну туш або мінеральні фарби. Ну, які можна теж порівняти із тушшю. Можна сказати, що це кольорова туш. Як би ця фарба не виглядала нам подібною до, може, гуаші, але це китайська мінеральна фарба, китайська кольорова туш. Назвімо її так.
Далі, коли закінчували роботу, могли також промалювати. Якщо це був шовковий сувій, промальовували з протилежного боку і зі зворотнього боку. Аби було теж яскравішим, аби фарби трохи просвічували назовні, і художник нарешті підписував картину.
Він не надавав картинам таку назву, яка б точно описувала те, що зображено. Якщо там "Ваза квітами" ви бачите назву, то це вже назва, яку дали колекціонери. Так їм було навіть простіше зберігати якісь сувої.
Художник не писав про те, що ми й так очевидно бачимо, тобто він називав "Щасливого Нового року". Якщо в цих вазах якісь квіти, які дарують на Новий рік, і подібне. І далі він ставив печатки - оці червоні клейма. Далі вже вступали в роботу ремісники, вони наклеювали таку картину на ці шари шовку і паперу, дороблювали різні елементи, які допомагають, власне триматися цій картині. І зазвичай такі картини, які ви бачите розгорнуті висять на стінах, як чудово попрацював дизайнер литовський, як він їх оформив на цих тимчасових стендах.
Ці картини в китайській оселі висіли на стіні так само, як ви бачите їх тут протягом приблизно трьох-чотирьох місяців. Потім їх скручували і замінювали на якісь нові. Це відповідало сезону, настрою, якійсь події в родині. Тобто постійно, як європейська картина, ці сувої не висіли в інтер'єрі.
Є у нас і ще на виставці 2 довгих сувої. В китайській культурі, яка полягала в тому, що людина завжди дуже чітко підлягала усіляким соціальним нормам, треба було зважати на дуже багато факторів, які вас оточували. І хто б ви не були: жінка, чоловік, ви були представниками еліти, чи ви були б простою людиною. Ви весь час зважали на ієрархію, на якісь складні смисли, які хтось доносить до вас натяками.
І одночасно проти цього всього існувала мрія, щоб жити простим життям без надмірних складностей, без зайвих смислів. І часто вельможі різноманітні вдавалися до зображень мандрівників, відлюдників. Аби зобразити своє альтер его, свою іншу ніби роль - уявну роль людини, яка живе простим життям, яка пливе по течії.
І навіть, якщо ця людина, яка ночує в човні. Він пришвартував човна десь на березі. Ну і, мабуть, ми не чуємо тих комарів, які навколо нього дзижчать. Але ми можемо відчути, що плюскає вода. Поруч у нього, мабуть, у дзбані плюскає вино. Там, поки хитається човен, шурхотять книги у великій коробці. Далі у нього кошик з грибами. Гриби лінчжі - своєрідний такий вид грибів, який вважається дуже корисним в китайській традиційній медицині. З цього ж кошика, ми бачимо, стирчать квіти сливи. Вони, певно, запашні, гарні. Вже не знати, де він їх знайшов у такий сезон.
Мабуть, там досить прохолодно. Попри все це, ще трохи розцвіли квіти, а він досить легко вбраний, а тут певний такий дисонанс того, що він може відчувати. Там, мабуть, таки досить прохолодно довколо нього. Проте, він в такий дуже спокійній позі релаксованій ліг і поклав голову на музичний інструмент. На ньому грали чоловіки в старому Китаї, в старосвітському.
І ми бачимо, що ця людина на якісь комфортні умови життя ніби закриває очі. Це досить парадоксально. Чому він так легко вбраний, досить прохолодну пору, коли ще тільки зацвітають плодові дерева? З іншого боку, він оточений такими вишуканими речами, оці сувої з певними текстами. Певно, що це або його власна поезія, якісь твори, або це він читає щось таке вишукане. Ну і також він має оцю цитру.
Він, власне, поєднує в собі одні такі вишукані вимоги до життя і з певною недбалістю. Такою позитивною недбалістю до якогось комфорту. Ну от в таких картинах проявляється певна мрія, що, мабуть, цю людину не завжди так все це оточувало, як би він хотів, але цей художник або його замовник уявляв себе цією людиною в човні.
Горизонтальні сувої взагалі не показували в оселі, 3-4 місяці не показували взагалі. За традицією горизонтальний сувій прокручували справа наліво як такий повільний мультфільм чи діафільм, чи комікс. Щось подібне. Тобто, зображення були організовані в послідовності справа наліво так, щоб ми відкривали сувій десь по довжині ліктя. Ми навіть міряємо у певній мірі своєї своїм тілом, відчуваємо ці твори.
От ми розгорнули на довжину ліктя, продивилися, обговорили, можемо в цей час лузати гарбузове насіння, ласувати ним, ще чимось, можемо відпивати якогось алкоголю. Хтось нам в цей час буде грати на різних музичних інструментах, запалять ароматичні палички, якісь аромати в жаровні нагріють. Ми подивимося, може хтось почне щось зараз писати одночасно з цим, якісь свої враження.
В цей час та людина, під чиєю орудою розгортається сувій, вона протягнула собі праворуч, відкрила нам ще 30 сантиметрів приблизно на лікоть, щоб ми роздивилися. І так сувій може бути і до 2-х метрів. І ми додивилися його до кінця, тоді вже склали повне враження.
Може ми ті наші якісь чернетки перепишемо зараз на краще, може ми вірші склали під враженням цього сувою. Може ми згадали якусь персональну історію. Знову ж таки, порівняли себе з тими людьми, звичайними чи незвичайними, яких ми бачили на сувої, насолодилися природою, яка там зображена, якщо вона там є. Вона зазвичай там є, і ось тоді ми ще дописали, і можемо в той залишок матеріалу, на який приклеєно картину, ми тоді можемо доклеїти ще аркуші з нашими написами. Вони збережуться для наших нащадків. А років через 20 це знову хтось розгорне цей сувій. Ну, може через місяць розгорне цей сувій.
Нема для цього правила, коли нам захотілося б подивитися такий горизонтальний сувій. Ми його можемо бачити отак частинами, а в нашій сьогоднішній експозиції ми трошки пішли проти правил. Ми хочемо все й одразу, ми показуємо людям на всю довжину 2 сувої.
На одному з них зображені коні і конюхи. При чому, це нам сказано, що це коні, які прийшли, на яких привезли данину з далеких країв. І коні нас, мабуть, вражають так само чи навіть менше, ніж конюхи, які їх супроводжують.
Ви там побачите і індуса, і африканця, і досить цікаві способи, як їх бачили і зображували китайці. А на другому сувої у нас класичний сюжет - народні танці. Якщо навіть буквально перекладати з китайської, то це "бити п'ятами землю". Ось такі рвучкі танці може для когось вони вважатимуться примітивними навіть, але в цьому теж показано потяг інтелектуалів до того, що, створюючи якийсь дуже тонкі роботи, дуже вишукані, можна одночасно насолоджуватися чимось ну таким, щоб ми назвали грубим. Таким, що не прийшло певне редагування. Те, що сповнене спонтанності.
І все китайське мистецтво, особливо живопис китайський, я б сказала, що він балансує між цими спонтанностями і вивіреністю, обрахованістю. Між тим, що зробили люди, і те, що створила природа, і також тим, що люди знають, вигадали про світ духів.
І завжди китайський художник вважався таким собі медіумом, посередником між уявленням про ідеальний світ, який він є з елітами, з простими людьми, зі складним, з простим. Цей художник знає, як це все врівноважити, і ми дуже йому довіряємо в тому, як він показує нам життя.
Воно не відображає певний краєвид, воно може дивним чином поєднати квіти, які не квітнуть в одну й ту саму пору року. Але він хоче нам щось сказати, він хоче в першу чергу нам побажати всілякого добра у такий спосіб.
І тому нам приємно приїхати в Литву із таким "Повідомленням з "ідеального світу", як ми назвали виставку. Бо все ж таки, окрім того розуміння, в якій ситуації ми перебуваємо, з реальним поглядом критичним на світ, ми маємо місце для мрії, для якоїсь фантазії, для виходу за межі того, що ми бачимо тут і одразу. І це мусить, я гадаю, нас наснажити і подарувати приємні враження нашим глядачам.
- Залишається нагадати, як довго триватиме розгорнута нова виставка і її частини.
- Виставка відкривається 10 травня і триватиме до перших чисел вересня протягом усього літа.
І ми плануємо не просто показувати виставку, а ми також плануємо майстер-класи китайської художниці, яка певний час жила в Макарівському районі. Вона молода художниця, але її твори, її колекція, її житло повністю зруйновані. Її колекція зруйнована, але вона не втрачає творчого імпульсу, вона зараз перебуває в Німеччині, і там чудово вписалася, власне, у мистецький рух українців. І ми сподіваємося її запросити у Вільнюс, аби вона давала майстер-класи. Я сподіваюся, також у рамках виставки будуть відбуватися і інші події, так що я б пропонувала слухачам стежити за соцмережами і сайтом музею, аби дізнаватися точно розклад виставки і також про ті ще додаткові бонуси, які можна отримати, якщо ви підготуєтеся до відвідання.
- Пані Марто, у чому ще унікальна особливість цієї виставки?
- Те, що ці 47 картин ніколи ми не показували їх одночасно публіці. Ми не мали ні таких величезних залів, де можна було б розгорнути таку експозицію, ми не вибирали їх саме разом, але цього разу нам просто пощастило, що є такі величезні приміщення і такі професіонали.
Такі як архітектор, як дизайнер, які створили спеціальну архітектуру для показу наших сувоїв ці тимчасові стіни. Також тимчасові столи спеціально побудовані для того, щоб експонувати мініатюру ісламських країн. Такий обсяг робіт надзвичайно великий. І те, як ми можемо представити різноманітні жанри і стилі китайського мистецтва в цьому просторі, з допомогою цих фахівців, які так вправно користуються цим обладнанням, які створюють дивовижні конструкції з цим - це дивовижно для нас, чудова нагода.
І я можу тільки дуже-дуже шкодувати, що такого не могло бути до війни. Що, власне, такі важкі обставини змушують нас робити виставки, які будуть не тільки для насолоди, а й для того, щоб трошки пробудити світ,
нагадати йому, що, на жаль, такі речі можуть бути втрачені, що культура України перебуває під загрозою. І не тільки культура етносу українців, а також культурна спадщина інших країн, яку ми зберігаємо і робимо все, що від нас залежить, аби не просто зберегти, а представити, розтлумачити і зробити людей ближчими одне одному, покращувати розуміння між народами. Як ми це можемо робити. На жаль, не завжди ефективно і не завжди ми можемо вплинути.
* * *
Нагадаємо, музей Ханенків зберігає і представляє найважливішу національну колекцію світового мистецтва в Україні. Музей був заснований Богданом та Варварою Ханенками, видатними українськими колекціонерами, культурними діячами та меценатами кінця 19-го - початку 20-го століть. 1918 року Варвара Ханенко пожертвувала універсальну мистецьку колекцію Ханенків та ексклюзивну віллу в центрі Києва для створення публічного музею світового мистецтва. Спадщина родини Ханенків і сьогодні залишається цінним ядром колекції музею.
Більше можливостей для знайомства з українськими музейними колекціями у Вільнюсі
Історичні та мистецькі скарби українських музеїв представлені литовській публіці у кількох відділах Литовського національного художнього музею. У Палацовому художньому музеї Радвіллів відбувається виставка живопису, присвячена біженцям від війни та виставка стародруків "Від Дюрера до Рембрандта", а у Вільнюській картинній галереї - виставка "Старі майстри з українських музеїв". Виставка "Україна: духовні скарби непереможної нації" відкрита в Музеї прикладного мистецтва та дизайну до 11 травня включно. Ця серія позапланових виставок, які, на жаль, реалізуються в умовах війни, є важливою культурною, моральною та матеріальною підтримкою для України.
Виставки "Калам і пензель" та "Послання з "Ідеального світу" відкриті в Музеї прикладного мистецтва та дизайну (вул. Арсенальна, 3А, Вільнюс) з 10-го травня 2023 року до 3 вересня 2023 року і супроводжуватимуться програмою освітніх заходів.
Організатори
Виставки організовані Національним художнім музеєм Литви та Національним музеєм мистецтв імені Богдана та Варвари Чаненків, Львівською національною галереєю мистецтв імені Бориса Возницького та Одеським музеєм західного та східного мистецтва, проходять під патронатом Міністра культури Литовської Республіки Сімонаса Кайріса та Міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка.
Керівники проекту
- Марта Логвин, Скайстіс Мікуліоніс, д-р Ганна Рудик
- Юргіс Дагеліс, архітектор виставки
- Дизайнер виставки Сігітас Гужаускас
Далі буде...
