У неділю, 16 листопада, вільнюський храм Пресвятої Трійці, один із найстаріших осередків Української греко-католицької церкви в Литві, зібрав сотні людей на урочисте вшанування святого священномученика Йосафата Кунцевича. Архиєрейську Літургію очолив владика Степан Сус, голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ. Храм був переповнений: українська громада Литви, церковний хор з України, десятки литовських гостей, історики, представники державних інституцій і дипломати.
Під час урочистостей відбулося освячення нового вітража «Повернення Витязя до василіян», встановленого місяць тому, благословення мощами святого Йосафата та вручення грамот УГКЦ усім, хто долучився до створення вітража.
У проповіді владика Степан Сус підкреслив, що святий Йосафат залишився прикладом глибокої молитви навіть у найскладніші часи, вірності своїй совісті та будівництва єдності. «Сьогодні перед нами його святі мощі, які спеціально принесли до храму, щоб ми могли прикластися й попросити про потрібне, – сказав єпископ. – Святий Йосафат насамперед був людиною молитви: коли в монастирі бракувало покликань і священників, він не опускав рук, а звертався до Бога. Це приклад і для нас, хоча нас відділяє 400 років».
Владика наголосив, що бути християнином легко серед своїх у храмі, але справжнє свідчення починається за його дверима. «Найкраща проповідь – це наше життя. Святий Йосафат 400 років тому розбудовував нашу Церкву, тримав її разом, будував мости попри всі протиріччя. Він був апостолом єдності й єднання – і до цього закликає нас сьогодні».
Найемоційніші слова пролунали від дипломата й громадських діячів, які пов’язали спадщину святого з сучасними реаліями України та литовсько-української солідарності.
Заступник Посла України у Литві Віктор Гамоцький почав із особистого свідчення: він розповів, як у радянські часи, попри гоніння, шукав інформацію про УГКЦ і намагався залишатися справжнім християнином. Дипломат підкреслив, що місія Йосафата – єдність і віра – сьогодні рятує Україну.
«У вірі, єдності й єднанні ми боремося з ворогом, який прийшов нас вбивати. Нам це вдається – насамперед завдяки воїнам на фронті й усім, хто працює на перемогу в тилу, – сказав він. – Те, що ми тут сьогодні – греко-католики, православні, литовці – молимося українською за наше військо й за Україну, це і є та єдність, якої завжди потребувала наша країна».
Віктор Гамоцький особливо відзначив внесок вільнюської громади: фандрейзинги по всій Литві, закупівлю й відправку автомобілів на фронт. Він нагадав, що 2023 рік у Литві був офіційно Роком святого Йосафата, а литовці добре розуміють: «майбутнє Литви сьогодні вирішується на полі бою в Україні».
Найзворушливішим моментом стала розповідь про прифронтові міста: «Учора читав статтю про Харків – 20 кілометрів від кордону з Росією, постійні обстріли, люди без світла й тепла, у холоді й страху. Але навіть у таких умовах вони друкують книги для дітей. Думають про майбутнє, про дітей, які завтра стануть дорослими». Дипломат закликав пам’ятати слова владики Степана: віра й єдність – це те, що допоможе «спасти Україну й зробити її мирною, процвітаючою і справедливою».
Голова Громади українців Вільнюса Наталія Шертвітієне нагадала, що храм Пресвятої Трійці стоїть на місці страти перших християнських мучеників Литви й був збудований князем Костянтином Острозьким на честь перемоги над московським військом 1514 року.
«Переможемо Московську орду тоді – переможемо і зараз, – заявила вона. – Наша церква знову стає символом віри в перемогу України».
Пані Наталія Шертвітієне підкреслила, що святий Йосафат, якого називали «ловцем душ», і сьогодні, з неба, ніби керує діяльністю громади: «Минуло вже два роки після того, як 2023-й був оголошений Роком святого Йосафата, а заходи на його вшанування в Литві не припиняються. Це не випадково». Вона подякувала литовському уряду, Департаменту культури, історикам Вільнюського університету та всім митцям, які допомагають відновлювати храм і створювати вітражі. «Чекають ще чотири вітражі. Просимо заступництва святого Йосафата, щоб ми змогли завершити цей проєкт і повністю відновити наш храм», – завершила вона.
Під час церемонії грамотами УГКЦ нагородили творців вітража «Повернення Витязя до василіян»: художника Ігнаса Мейдуса, майстрів Рімантаса та Вайжгантаса Черняускасів, докторку Інну Кажуро, доктора Едмунтаса Антанаса Рімшу, Юргу Ячкевічютє-Мешкієне та Діану Варнайте.
Новий вітраж – десятий із запланованих чотирнадцяти – символізує повернення історичного герба Великого князівства Литовського до василіянського монастиря після понад двохсотлітньої перерви. Проєкт профінансовано Канцелярією Уряду Литви та реалізовано з ініціативи Вільнюської української громади.
Святий Йосафат Кунцевич (1580–1623) прийняв мученицьку смерть 12 листопада 1623 року у Вітебську від рук противників церковної унії. Саме у вільнюському храмі Пресвятої Трійці він 1604 року прийняв чернечий постриг. Частина його мощей зберігається тут донині. 2023 рік у Литві був офіційно оголошений Роком святого Йосафата Кунцевича.
