Меморіальний музей Антанаса Баранаускаса та Антанаса Венуоліса-Жукаускаса продовжує програму резиденцій українських письменників у мальовничому литовському містечку Анікщяй. Цього разу в місті гостює видатна українська письменниця та політикиня Марія Василівна Матіос – лауреатка багатьох літературних премій, серед яких престижні: Літературна премія імені Тараса Шевченка (2005 р.), «Коронація слова» (2007 р.), BBC «Книга року» (2008 р.). Авторка видала 14 прозових книжок і 6 поетичних збірок. Серед найвідоміших її творів – «Нація», «Майже ніколи навпаки» та «Солодка Даруся».
Марію Матіос називають найпродуктивнішою письменницею України, а також вона входить до сотні найвпливовіших жінок країни. Народжена 19 грудня 1959 року в селі Розтоки на Буковині, Матіос випустила перші вірші у 15-річному віці, а в 1992 році дебютувала прозою в журналі «Київ». Її романи, натхненні родинними історіями, що сягають корінням аж до 1790 року в гуцульській громаді Карпат, перекладені сербською, румунською, російською, польською, хорватською, білоруською, азербайджанською, японською та китайською мовами. Серед інших нагород – премія «Книжка року» (2004) за роман «Солодка Даруся», Великий приз «Коронації слова» (2007) за «Майже ніколи навпаки», премія «Благовіст», видавнича премія імені Володимира Бабляка та премія імені Костянтина К. Вона також є кавалером Ордену за заслуги III ступеня та почесним громадянином Чернівців. У 2012 та 2014 роках Матіос обиралася народною депутаткою України від партії УДАР Віталія Кличка, а з 2007 по 2012 рік обіймала посаду головного секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Її кулінарна книга «Бенкет у Марії Матіос» стала першою такою працею сучасної української письменниці. Роман «Солодка Даруся» визнано найкращим українським романом перших 15 років незалежності України.
Ця резиденція є частиною ширшої програми музею, започаткованої для зміцнення культурних зв’язків між Литвою та Україною, особливо в контексті підтримки української літератури під час війни. Меморіальний музей Антанаса Баранаускаса та Антанаса Венуоліса-Жукаускаса, заснований у 1927 році в Анікщяй – місті, відомому як «Веймар Литви» через понад 50 видатних письменників, що походять з регіону, – є найбільшим музейним комплексом Анікщяйського краю. Він об’єднує вісім підрозділів, включаючи перший у Литві меморіальний музей – клуня Антанаса Баранаускаса (побудована 1826 року), де поет у 1858–1859 роках написав гімн литовському минулому – поему «Анікщяйський гай».
Тут також зберігається автентичний будинок-музей Антанаса Венуоліса-Жукаускаса з меморіальними кімнатами, могилою письменника в саду, а також музеї коней, вузькоколійної залізниці, кам’яної графіки Станіслава Петрашки та історичний комплекс кургану Шейміньшкеляй. Музей активно проводить освітні програми, виставки та заходи, спрямовані на популяризацію літературної спадщини Анікщяйського краю, включаючи пам’ятки, як-от камінь Пунтукас, курган Людишки та найвищу двоярусну церкву Литви – костел Св. Матвія в Анікщяй (79 м).
Програма резиденцій українських письменників у музеї почалася нещодавно як відповідь на виклики повномасштабного вторгнення Росії в Україну, щоб надати митцям простір для творчості та обміну досвідом. Такі ініціативи не лише сприяють створенню нових текстів, але й включають публічні читання, семінари та культурні події, що об’єднують литовських і українських інтелектуалів.
Українські письменники традиційно надихаються у Литві, створюючи свої твори в рамках аналогічних резиденцій. Зокрема, Валентина Кирилова працювала у Вільнюсі над романом «NOMINA. Україна. Сторінки з родинного альбому» – документально-літературним твором, що охоплює 160 людських доль, базуючись на родинних архівах і непорушних історичних фактах, зосереджених на темах ідентичності, міграції та культурної спадщини українців. Василь Шкляр, автор роману «Заячий костел» (2024), присвятив його литовським партизанам («лісовим братам») 1940–1950-х років, провів п’ять років на дослідженнях, включаючи поїздки до Литви, де зустрічався з живими учасниками, як-от Прима Бічуте («Пантера»), вивчав архіви та консультувався з фахівцями. Книга, видана литовською мовою 2025 року, символізує «невидиме» й підкреслює паралелі з українським опором, зокрема УПА, акцентуючи теми пам’яті, травми та духовного пошуку, натхненні гуцульськими легендами та карпатським фольклором.
Співробітники Меморіального музею Антанаса Баранаускаса та Антанаса Венуоліса-Жукаускаса висловлюють щиру радість з приводу прибуття такої талановитої авторки до Анікщяй і наголошують на важливості продовження дружніх культурних зв’язків між Литвою та Україною. Ця ініціатива підкреслює солідарність Литви з Україною, особливо в часи, коли культурні мости стають оплотом свободи та творчості. Під час перебування Матіос планує провести творчі зустрічі з місцевими літераторами, відвідати ключові пам’ятки Анікщяйського регіонального парку та попрацювати над новими творами, натхненними литовською природою та літературною традицією.
