У Tuskulėnų Rūmai у Вільнюсі триває II Міжнародна гібридна конференція імені Євгена Коновальця, присвячена протидії дезінформації та аналізу когнітивної війни, яку Росія веде проти України, Литви та Європи. Організований Українським Домом у Литві захід об’єднав провідних експертів – Євгена Магду, директора Інституту світової політики, Віктора Ягуна, генерала СБУ, Олександра Кучерука, Івана Хому, Раймундаса Камінскаса, Арунаса Сурдокаса, Валентина Однов’юна та інших науковців, журналістів і митців. Вони досліджують, як методи Коновальця – журналіста й борця за українську державність – можуть допомогти протистояти сучасним маніпуляціям, таким як російські видання на кшталт «Истории Литвы» з передмовою Сергія Лаврова.
Конференція відбувається у гібридному форматі, тож усі охочі ще можуть долучитися онлайн і приєднатися до боротьби за інформаційну безпеку.
Коновалець проти пропаганди: від минулого до сьогодення
Євген Коновалець (1891–1938) – постать, чиї методи інформаційної боротьби стали основою для сучасних стратегій. Народжений у селі Зашків біля Львова, він навчався у Львівському університеті, слухаючи лекції Михайла Грушевського. Під час Першої світової війни командував Січовими стрільцями, а після поразки УНР у 1920 році заснував Українську військову організацію (УВО), згодом – Організацію українських націоналістів (ОУН) у 1929-му. У міжвоєнний період Литва стала ключовим союзником: у 1929 році вона надала Коновальцю громадянство, паспорт і журналістське посвідчення, що дозволяло подорожувати Європою та координувати інформаційну роботу. У Каунасі діяло представництво УВО під керівництвом Івана Рев’юка ("Бартович"). Як журналіст і редактор, Коновалець видавав газети та брошури, які спростовували радянські наративи про "єдиний народ" і просували ідею української державності.
Тоді Росія, через радянські спецслужби, використовувала пропаганду для придушення національних рухів. Вона фальсифікувала історичні факти, просувала ідеї "класової єдності" та знищувала національну ідентичність через цензуру й дезінформацію. Коновалець протидіяв цьому, створюючи альтернативні інформаційні канали, співпрацюючи з європейськими виданнями та поширюючи правдиві наративи серед емігрантських спільнот. Литва фінансувала цю діяльність, адже мала спільні інтереси проти радянської та польської окупації. У 1938 році Коновальця вбив агент НКВС Павло Судоплатов у Роттердамі, але його методи залишилися зразком для боротьби з дезінформацією.
Сьогодні Росія продовжує ці тактики, але з сучасними інструментами. За даними NATO StratCom і EUvsDisinfo, вона використовує історичний ревізіонізм для підриву національної ідентичності країн Балтії та України. Яскравий приклад – книга «История Литвы», видана в березні 2025 року видавництвом «Міжнародні відносини» при МДІМО з передмовою міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова. У книзі, створеній за участю соратника засудженого за шпигунство Алгірдаса Палецкіса, заперечується існування литовської нації та мови, а Литва зображується частиною "російського світу". Лавров виправдовує радянські репресії 1937–1938 років, вторгнення в Чехословаччину 1968-го та криваві події 13 січня 1991 року у Вільнюсі, звинувачуючи країни Балтії в "русофобії".
Глава МЗС Литви Кястутіс Будріс назвав видання інструментом пропаганди, подібним до риторики перед вторгненням в Україну. У 2025 році Росія посилила дезінформаційні кампанії проти виборів в Україні та Балтії, просуваючи тези про "внутрішні конфлікти" між владою й армією, що нагадує радянські "активні заходи" 1960–1980-х. Конференція у Вільнюсі використовує досвід Коновальця, щоб розробити інструменти протидії таким маніпуляціям – від перевірки фактів до створення сильних національних наративів.
Єдність України та Литви проти спільного ворога
На відкритті конференції виступили головуючий Віктор Чернишук, Посол України в Литві Ольга Нікітченко, генеральний директор Центру досліджень геноциду і резистенції мешканців Литви Арунас Бубніс, та віце-міністр культури Литви Віктор Денисенко. Українські військові вручили подяки литовським волонтерам за підтримку в боротьбі проти російської агресії.
Віктор Чернишук підкреслив, що конференція покликана не лише вшанувати Коновальця, а й запропонувати практичні інструменти для боротьби з дезінформацією. "Методи Коновальця – створення альтернативних інформаційних каналів і співпраця з міжнародними партнерами – є прикладом для сучасних медіа та аналітиків", – зазначив він, закликаючи учасників розробити стратегії протидії сучасним загрозам.
Ольга Нікітченко, Посол України в Литві, наголосила на історичній єдності двох народів:
"Спільний досвід боротьби за свободу, правду, право бути собою об’єднує нас, Україну і Литву, не лише політично, але й духовно. В різні часи і в різні способи наші народи стояли поруч у протистоянні нашому спільному російському ворогу. І той ворог, знаєте, він завжди змінював свої назви, свої ім’я, але ніколи не змінював своєї суті".
Вона підкреслила значення Литви для Коновальця:
"Для нього Литва була не просто місцем, де він жив в еміграції, вона стала простором, де велася боротьба за українську державу. І саме тут визрівали ідеї, які потім стали натхненням для цілого покоління борців за українську незалежність".
О. Нікітченко акцентувала на сучасній боротьбі:
"Його життя, на жаль, обірвалося від рук агентів радянських спецслужб, але його ідея перемогла. Бо неможливо вбити ідею незалежної України. Вона живе в кожному, хто зараз бореться, хто не мовчить і хто працює заради нашої перемоги кожного дня. Сьогоднішня конференція – це теж частина цієї боротьби".
Вона завершила виступ закликом:
"Нехай рішучість і сила духу Євгена Коновальця продовжують надихати нас бути сильними, єдиними і вірними своїй меті. Тій самій меті, за яку він жив і за яку він загинув. За незалежну вільну Україну, частину європейської родини. І сьогодні ми всі знаємо, що ця боротьба є не тільки за нас, але це справедливий і тривалий мир для всієї Європи і цього вільного світу. Тож я сьогодні бажаю вам прийти до цікавої дискусії. Дякую всім. Слава Україні!"
Арунас Бубніс, генеральний директор Центру досліджень геноциду і резистенції мешканців Литви, наголосив на актуальності спадщини Коновальця:
"Я хотів би привітати всіх вас з відкриттям і проведенням другої конференції. Насправді, сьогодні ми ще занадто мало знаємо про співпрацю і солідарність між українським і литовським народами і державами, яка була особливо важливою для нас у ХХ столітті, а також у наш час, коли проти України ведеться тотальна російська війна. Активність і досвід Коновальця дуже великі. Він весь символізує нескореність України..."
Представник Вільнюського університету Віктор Денисенко підкреслив історичну єдність, зауваживши, що дві країни об'єднує історична правда: "Свобода ніколи не буває безкоштовною... Його ідея перемогла, бо неможливо вбити ідею незалежної України".
Конференція пропонує унікальну можливість зануритися в аналіз російської дезінформації та знайти практичні інструменти для її подолання. Експерти, такі як Євген Магда, директор Інституту світової політики, та Віктор Ягун, генерал СБУ, розкриють, як Росія використовує історичний ревізіонізм, зокрема через видання на кшталт «Истории Литвы», для розколу суспільств і послаблення демократій. Олександр Кучерук і Іван Хома діляться історичними паралелями, показуючи, як методи Коновальця – перевірка фактів, створення альтернативних наративів і міжнародна співпраця – можуть працювати сьогодні.
Раймундас Камінскас і Арунас Сурдокас через архівні матеріали та фотовиставки демонструють, як правда стає зброєю проти брехні. Валентин Однов’юн і молодіжна дискусія під модерацією Іларії Єрмак та Петра Пирогова досліджують роль культури й мови в інформаційній боротьбі. Завершиться захід презентацією медіаканалу «Студія Барикада», який протистоїть російській пропаганді.
