4 вересня 2025 року у дворі меморіалу Тускуленай у Вільнюсі відбулася акція на підтримку України під назвою «Соняшники». Вже восьмий рік поспіль цей захід, організований Центром досліджень геноциду та резистенції жителів Литви (ЦДГРЖЛ), об’єднує литовців і українців, щоб вшанувати пам’ять тих, хто віддав життя за свободу України. Учасники, серед яких були посол України в Литві Ольга Нікітченко, член Сейму Жігімантас Павільйоніс, генеральний директор ЦДГРЖЛ Арунас Бубніс, голова Української громади Вільнюса Наталія Шертвітієне, вчителі Міжнародної української школи Литви та режисер і ведучий заходу Гаудентас Аукштікальніс, зібрали врожай соняшників, посіяних навесні, як символ стійкості, надії та солідарності. Ця подія стала не лише актом пам’яті, а й нагадуванням про ціну свободи, яку платять українці, захищаючи не лише свою країну, а й увесь демократичний світ.
Соняшник як символ надії: Гаудентас Аукштікальніс про тривалу боротьбу
Захід розпочався з виконання гімнів Литви та України, які задали урочисту й водночас скорботну атмосферу. Режисер і постійний ведучий акції Гаудентас Аукштікальніс, який від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році став ініціатором «Соняшників», звернувся до присутніх із глибокими словами, що відобразили тривалість і трагізм війни.
«Орда застала Україну неготовою. І весь світ не вірив у це. Але війна почалася 14 років тому, — розпочав Аукштікальніс. — Порахуймо, скільки років вона вже триває. У 2017-му році ми вшановували річницю загибелі відомого українського, французького оперного соліста, волонтера України. Тоді голова громади сказала такі слова: «Зараз загинуло вже десять тисяч молодих людей». І коли в 2022 році почалася ця війна, вся Україна почала кровоточити, і найкращі сини вийшли її захищати. Ніхто в світі в це не вірив. Всі говорили: три дні, п’ять днів, місяць, три місяці. А ось уже чотири роки».
Він підкреслив символізм соняшників, які стали невід’ємною частиною акції: «Коли їдеш по Україні, бачиш просто сяючі поля, на яких повно сонячного зерна. Це знак сонця, це знак надії, це знак істини. І ми точно не знаємо, але ми назвали це символом України. І щовесни, коли ми сіяли вперше, ми думали, що це дійсно триватиме дуже недовго. Але ось прийшов перший врожай, соняшник пожовтів, і ми зрозуміли, що війна не закінчилася».
Г. Аукштікальніс наголосив, що збирання соняшників є актом поваги до загиблих: «Ми запросили людей вшанувати тих великих людей, які загинули за незалежність, за свободу України, бо немає в світі нічого дорожчого за свободу. І ось уже восьмий раз. Восьмий раз ми зустрічаємося на цьому просторі. Навесні ми сіяли з такою надією і здавалося, що дійсно, дійсно, дійсно, з такою великою надією, що ця війна дійсно закінчиться. Але ось настала осінь, і ті посіяні соняшники ми сьогодні зріжемо. Це буде данина поваги тим, хто поклав голови за свободу батьківщини».
Соняшники як символ стійкості: Посол України про ціну свободи
Посол України в Литві Ольга Нікітченко у коментарі для журналістів перед початком акції підкреслила глибоке значення соняшників для українців. «Соняшники для нас стали символом життя і стійкості, — зазначила вона. — І тому ми зараз, символічно, не можемо не вшановувати життя тих, хто загинув, захищаючи Україну. Але вони загинули не тільки за Україну. Вони захищали Європу і весь демократичний вільний світ».
Вона наголосила на символізмі місця проведення: «Місце, де це відбувається, нагадує нам, що свобода ніколи не є безкоштовною, що, як ви знаєте, литовці заплатили дуже високу ціну за свободу. Тому це чудове символічне місце, щоб цінувати і пам’ятати тих, хто загинув і боровся за свободу та українців».
Відповідаючи на запитання про підтримку Литви, Нікітченко була відвертою: «Ну, ви знаєте, що цього ніколи не буває достатньо, тому що ми ведемо дуже сильну боротьбу. Але вся підтримка від найвищого рівня до людей на вулиці, які відкрили свої серця для українців, які відкрили свої двері для українців і свої будинки, щоб українці, які втекли від війни, могли знайти тут другий дім. Це величезна підтримка, і ми її дуже цінуємо. Але я не можу не сказати, що нам потрібна вся допомога і підтримка, яку ми можемо отримати від усіх наших партнерів і союзників. Тому це дуже важливо як з політичної, так і з військової точки зору. І, як сказав наш президент України Зеленський, цю війну не можна виграти політичними гаслами. Тому ми закликаємо всіх і просимо всіх продовжувати підтримувати Україну у діях. А литовці в цьому дуже хороші!»
У своєму основному виступі Нікітченко звернулася до присутніх із закликом пам’ятати про ціну свободи: «Дорогі литовці, дорогі українці, хто має Україну в серці! Є такі місця, які нагадують нам про ціну свободи. І цей комплекс в Тускулєнай — саме таке місце. Це парк миру. Ми всі знаємо, що цей мир був здобутий через страшний біль і через великі жертви. І тут радянські окупанти хотіли сховати страчених людей, але вони хотіли сховати не тільки страчених людей, ще хотіли сховати свободу, віру і надію. Але не змогли. Литва пам’ятає тіні радянського терору, але також вона пам’ятає силу литовців, які вірою і стійкістю довели, що світло завжди перемагає темряву».
Вона підкреслила символізм соняшників: «Це дуже символічно, що кожного літа тут розквітають соняшники, які вже давно стали символом життя і незламності. І сьогодні ми їх збираємо для того, щоб символічно вшанувати життя і пам’ять тих, хто віддав своє життя за Україну. Але вони віддали своє життя не тільки за Україну, але і за Європу, і за весь демократичний світ, який потерпає від російської навали».
Нікітченко закликала вшанувати загиблих хвилиною мовчання, що стало одним із найемоційніших моментів заходу.
Захисники України — гарант безпеки Балтії: Арунас Бубніс про історичну солідарність
Генеральний директор ЦДГРЖЛ Арунас Бубніс, звертаючись до учасників, нагадав про глибокі історичні зв’язки між Литвою та Україною, які сягають століть. «Насправді, ми збираємося тут вже ввосьме, коли в 2022 році почалася повномасштабна агресія Росії проти України, тоді з’явилася ідея підтримати Україну всіма засобами, в тому числі морально, — розпочав він. — І тоді ми вперше посіяли національну рослину України, соняшник. І зараз вже восьмий раз ми зібралися тут, щоб зібрати символічний врожай».
Бубніс підкреслив унікальність відносин між двома народами: «Протягом століть Литва і Україна, литовці і українці практично не мали ніяких воєн, ні територіальних конфліктів. А наша співпраця, мабуть, найяскравіше проявилася у XX столітті та у XXI столітті». Він нагадав про спільну боротьбу проти радянської окупації: «Варто нагадати, що у лавах Української повстанської армії, яка боролася з радянською окупацією до 1956 року, були і литовці, які воювали на боці українців. Також українці підтримали нас у січні 1991 року, коли готувалися до штурму Сейму, коли всі думали, що наш Сейм, наша незалежність можуть бути фізично знищені, серед захисників Сейму були і українці».
Він також звернув увагу на сучасну солідарність: «Так само і зараз, коли в Україні йде війна, там є чимало литовських добровольців, а також вже є і загиблі за свободу України». Бубніс різко розкритикував політичні ігри деяких світових лідерів: «Мені здається, що зараз, коли президент США Трамп фліртує з Путіним, з злочинцем, якого має судити Гаазький трибунал, особливо важлива військова, політична та моральна підтримка України, яка бореться».
Він підкреслив ключову роль України: «Україна зараз, на мою думку, є важливішою, Україна, яка бореться, є важливішим захисником і гарантом безпеки Литви та країн Балтії, ніж самі західні держави. Я вважаю, що ситуація, можливо, колись зміниться і покращиться». Завершив Бубніс свій виступ словами вдячності: «А зараз я дякую всім, хто прийшов на акцію підтримки України. Слава Україні!»
Духовна надія у боротьбі: настанови отця Йосафата Поповича
Отець Йосафат Попович, настоятель монастиря і парох парафії Пресвятої Трійці, звернувся до учасників із глибоким духовним словом. «Ми намагалися бути у цьому парку, щоб шанувати пам’ять наших воїнів, тих, які віддали своє життя за Україну в надії на перемогу і на майбутнє, — сказав він. — Ми бачимо вже довший час те, що ворог є дуже жорстокий, і ворог є нестримний, ворог є Злий ворог є таким, який не має нічого святого і не бачить нічого доброго».
Він наголосив на важливості надії: «Молимося тій надії, що Господь допоможе нам перейти цю пробу, яку зараз проходить наш український народ і всі ті народи, яким не є байдужою Україна, тому що в них є вищі ідеали, а це є людське життя, людська гідність, незалежно від того, хто в якій країні живе і хто якою мовою розмовляє». Отець підкреслив роль віри: «Ми віримо, що на цій дорозі боротьби з нами є Господь, який є також справедливим суддею, який за добро нагороджує, а за зло карає».
Він також звернув увагу на символізм соняшників: «Соняшники, які тут є зірваними, є тими, які дарують нам надію навіть тоді, коли в нас хочуть цю надію вкрасти, коли хочуть нас цієї надії позбавити і хочуть нас залишити без надії, а навіть у відчаї. В Католицькій церкві цей рік є присвячений Надії. Важливо, щоб ми ніколи її не втрачали». Отець закликав до молитви: «Молімося, щоб Господь вислухав наші молитви, вислухав біль нашого народу, навернув також затверділі серця, скам’янілі серця людей, які бачать в іншій людині не образ і подобу Божу, але бачать щось зовсім інше».
Завершив він словами вдячності литовцям: «Ми вдячні нашим литовським братам і сестрам, які є прикладом цієї дружби, небайдужості, відкритості серця. Дякуємо вам за все і просимо, щоб Господь допоміг нам. Боже, вислухай наш біль, наші терпіння, наші страждання. Допоможи нам витривати у тій боротьбі, даруй нам Твою радість, Твою надію, Твою любов, і нехай Твоє милосердя вселиться у цей світ».
"Вчителі свободи": Жигімантас Павільйоніс про уроки України для Європи
Депутат Сейму Жигімантас Павільйоніс поділився особистими спогадами, які пов’язують його з меморіалом Тускуленай. «У таких місцях дійсно важко говорити, бо люди, які тут лежать, є найбільшими вчителями, — розпочав він. — Колись про це місце я почув від свого діда, який сидів у тій самій в’язниці. Він пережив це, потрапив до Джезказгана і повернувся. Але про це він розповідав дуже мало, у його щоденниках, де багато про все життя, про це є тільки три сторінки».
Павільйоніс згадав події 13 січня 1991 року, які стали для нього визначальними: «Це місце для мене особисто пов’язане з 13 січня, тому що керівником цього меморіалу є моя однокласниця Довіле. Ми всі 13 січня пішли зі школи і стояли біля вежі, а Інга, моя однокласниця, десь тут працює. Для нас це було своєрідним уроком історії. Зізнаюся, що це дивно, але в більшості інтерв’ю я кажу, що для мене це найважливіший день у моєму житті, бо, дивлячись на тих оскаженілих солдатів, які стріляли в моїх друзів зі школи, я не відчував ніякого страху, я відчував єдність і силу».
Він розповів, як ці події вплинули на його кар’єру: «Коли я спустився до парламенту, коли я почув Вітаутаса Ландсбергіса, я б сказав, що тоді я став політиком. Я не був політиком в інший час, я був просто філософом, романтиком, любителем свободи, книг. Але тоді у мене з’явилася думка, що потрібно зробити все, щоб Литва інтегрувалася в Європейський Союз і НАТО, і я радий, що протягом свого дипломатичного життя мені вдалося до цього долучитися».
Павільйоніс підкреслив, що Україна стала вчителем для Європи: «Зараз, коли я вже в 13-й раз поїхав до України після вторгнення, разом із нинішнім комісаром з питань оборони Кубілюсом було створено групу, яка називається «Об’єднаймося за Україну» з фактично політиків усіх країн Європи, я там дійсно відчуваю дивне піднесення, я там відчуваю, що таке насправді жити. Бо там всі наші литовські біди, всі ці негаразди зникають. Там дуже добре розумієш, заради чого варто жити».
Він розповів про зміну поглядів європейських політиків: «Коли бачиш цю реальність, все стає ясно. І там ми всі, і німці, і французи, і італійці, і іспанці, які зараз зустрілися з президентом Зеленським, і завдяки нашим шановним послам, там всі вони стають українцями. Нам з Кубілюсом не потрібно було нічого пояснювати, коли французи, німці, італійці бачили спочатку ті жахливі, страшні і болісні картини. Вони змінювалися і, повертаючись поїздами, вибачалися перед нами, що весь цей час нас не чули».
Павільйоніс висловив оптимістичний план: «Так само, як мій дідусь, або як 13 січня були моїми вчителями, так і українці сьогодні є вчителями для всіх нас, вчителями для всієї Європи, вчителями для всього світу. Вони дуже швидко показують, хто серед нас негідник, хто серед нас працює на зло. Що насправді потрібно робити? Ми в двадцять разів сильніші за росіян економічно. Але чомусь досі не навчилися захищатися. Українці є нашими вчителями, вони є нашим щитом».
Він поділився баченням майбутнього: «Коли я приїхав туди вперше, я так завмер на Майдані, дивлячись на того Архангела Михаїла, бо це символ Києва. Найсильніший ангел є символом Києва. І план зараз дуже простий. І його підписали всі європейці всіх країн, з якими я спілкувався з паном Зеленським. План важкий, але простий. Зробити все, щоб українці до 1 січня 2030 року стали членами ЄС і НАТО. Це дійсно можливо. Вони впевнені в цьому. Вони дійсно це зроблять. Їх дух, їх розум, їх витривалість».
Він завершив словами про необхідність підтримки: «Тільки нам потрібно буде дуже багато їм допомагати. Як часто каже пан Кубілюс, ми просто маємо жити Україною. І за ті роки, що залишилися, скільки їх залишилося? П’ять років? За п’ять років ми дійсно створимо таку потужну Європу, яку ніхто не зможе перемогти, просто ніхто. Нам буде байдуже, що відбувається у Вашингтоні. Ми будемо найсильнішими. Саме завдяки українцям. Так що сьогодні українці є, були і будуть нашим майбутнім».
Соняшник як міст дружби: Наталія Шертвітієне про пам’ять і надію
Голова Української громади Вільнюса Наталія Шертвітієне нагадала про День пам’яті захисників 29 серпня: «Перш за все, я хочу подякувати всім литовцям, всім організаторам, всім, для кого біль українців є вашим болем. Сьогодні ми продовжуємо згадувати всіх, хто загинув за свободу України. Ми переживаємо трагедію Іловайська, коли беззбройних людей розстріляли або взяли в полон».
Вона підкреслила символізм соняшника: «Соняшник насправді є символом України, який символізує світло, витривалість, багатство. Спробуйте, як важко зламати її, зірвати соняшник. І це квітка, яка весь час тримає свою голову під сонцем. З одного насіння виростає квітка, яка потім дає багато, багато насіння. І тому, якщо ми говоримо, що соняшник також символізує всіх загиблих, то за кожну людину, яка загинула за свободу України, мають постати сотні нових захисників».
Шертвітієне висловила надію: «Кожного року соняшник є тим містком, який з’єднує нас усіх. Це ще один міст дружби, який просто з’єднує українців і литовців. З надією ми чекаємо, що восени ми вже точно не будемо збирати врожай, але ми будемо святкувати якусь перемогу».
Голоси громади: рефлексії українців у Вільнюсі на обіцянки Трампа
Наталія Шертвітієне, відповідаючи порталу LRT.lt на запитання про обіцянки світових політиків, зазначила: «Без віри в перемогу Україна би не вистояла. Наша сила — в героїзмі людей і ЗСУ. Ми мусимо об’єднати всі сили в Україні та діаспорі». Вона додала: «Політики залежать від нас. Чим сильніші наші емоції, тим більше ми можемо впливати на них».
Валерія Голубцова, координаторка Blue/Yellow, порівняла українців із соняшниками: «Як ті посаджені зерна соняшника, так і Україна проросте і обов’язково переможе. Наші воїни — це щит, який захищає нас і Європу».
Петро Пирогов, співзасновник Українського дому, вчитель литовської мови Міжнародної української школи підкреслив: «Поки політики думають, українці діють. Цей захід — символічна дія, що показує, що світ з нами».
Музична душа акції: виступи хорів
Захід був підтриманий виступами українського вокального ансамблю "Мрія" і литовського жіночого хору, які виконали литовською мовою "Гімн Норильського повстання" і традиційні українські пісні, підкресливши спільну історію боротьби двох народів за свободу.
Акція «Соняшники» у меморіальному комплексі Тускуленай, за словами Евалдаса Гелумбаускаса, стала даниною поваги тим, чия «жертовність захищає нашу свободу та мир усієї Європи». Соняшники, зібрані цього дня, нагадали: боротьба триває, але надія на перемогу залишається непохитною.
