21 серпня 2025 року в Сеймі Литви розпочалися офіційні дискусії щодо призначення нової кандидатки на посаду прем’єр-міністерки – Інги Ругінієне. Голосування за її кандидатуру заплановане на 26 серпня, однак до цього часу Соціал-демократична партія Литви (LSDP) має остаточно визначитися зі складом урядової коаліції. Попри запевнення Ругінієне у відданості підтримці України, політична ситуація викликає серйозні занепокоєння, адже до коаліції можуть увійти сили з відверто проросійськими поглядами, які закликають до скасування санкцій проти Росії та Білорусі, а в минулому навіть до... "бомбардувань Києва". Як таке стало можливим? Які сили формуватимуть коаліцію, і чому президент Гітанас Науседа підтримує цей процес? Аналіз ситуації подається у публікації Юрія Панченка в «Європейській правді», на яку звертає увагу литовське видання 15min.lt.
Коаліційна криза та відставка попереднього прем’єра
Криза в литовському уряді розпочалася наприкінці липня 2025 року, коли прем’єр-міністр Гінтаутас Палуцкас, який обіймав посаду лише сім з половиною місяців, подав у відставку. Причиною стали корупційні скандали, пов’язані з ним та його родиною. Каталізатором відставки став ультиматум від коаліційного партнера – партії «Демократичний союз "В ім’я Литви"» (Demokratų sąjunga „Vardan Lietuvos“), лідер якої, спікер Сейму Саулюс Скверняліс, погрожував вийти з коаліції, якщо Палуцкас не залишить посаду.
Цей тиск спрацював, але криза лише загострилася. Соціал-демократи швидко висунули нову кандидатку – міністерку соціального захисту і праці Інгу Ругінене. Проте її кандидатура не змогла заспокоїти критиків. Питання викликали не лише її поїздки до Росії у 2015 та 2018 роках для зустрічей з родичами, а й інформація від Державної служби безпеки Литви (VSD) про ділові зв’язки її чоловіка з компаніями, чиї керівники підтримували Росію. Президент Гітанас Науседа, однак, заявив, що спецслужби не мають даних про прямі загрози національній безпеці, пов’язані з Ругінене, і висловив упевненість у її здатності ефективно очолити уряд.
Формування нової коаліції: учасники та їхні позиції
Нова коаліція формується в умовах політичної нестабільності, і її склад викликає серйозні дискусії. Які політичні сили можуть увійти до коаліції, якими є їхні ідеології та позиція щодо України.
1. Соціал-демократична партія Литви (LSDP)
LSDP є головною силою в коаліції після впевненої перемоги на виборах. Партія позиціонує себе як лівоцентристська, виступає за соціальну справедливість та європейську інтеграцію. Вона декларує підтримку України, що підтверджує і сама Ругінієне, заявляючи про відданість боротьбі України до перемоги. Проте рішення LSDP зберегти в коаліції популістську партію «Зоря Нямунаса» та вести перемовини з іншими суперечливими силами викликало критику як в Литві, так і за кордоном.
2. «Зоря Нямунаса» (Nemuno aušra)
Партія «Зоря Нямунаса», очолювана Ремігіюсом Жемайтайтісом, є відверто популістською силою з євроскептичними та антиукраїнськими поглядами. Жемайтайтіс перебував під слідством через антисемітські заяви, а також неодноразово виступав за зменшення підтримки України. У січні 2025 року, під час обговорення держбюджету, він закликав скоротити допомогу Києву, а на пропозицію відвідати Україну, щоб побачити наслідки російської агресії, відповів, що такі візити можуть бути пов’язані лише з «хабарями, корупцією, продажем зброї або держави».
Участь «Зорі Нямунаса» в попередній коаліції викликала протести в Литві, а президент Науседа вимагав призначати за їхньою квотою лише позапартійних фахівців. Попри це, партія залишилася джерелом скандалів, і нинішнє переформатування уряду сприймалося як шанс позбутися її. Однак LSDP вирішила зберегти «Зорю Нямунаса» в коаліції, що стало несподіванкою, враховуючи ультиматум Саулюса Скверняліса про її виключення.
3. «Союз селян і зелених Литви» (Lietuvos valstiečių ir žaliųjų sąjunga, LVŽS)
LVŽS – одна з найстаріших партій Литви, чия історія сягає довоєнного періоду. Однак її репутація була підірвана під керівництвом олігарха Рамунаса Карбаускіса. Партія має 6 мандатів у спільній фракції з 11 депутатів, до якої також входять позапартійні та представники іншої сили. LVŽS висунула низку умов для входження до коаліції, зокрема значне збільшення бюджетних витрат, що, за оцінками Міністерства фінансів Литви, може призвести до зростання бюджетного дефіциту та ускладнень у відносинах з Єврокомісією.
Серед зовнішньополітичних вимог LVŽS – відновлення дипломатичних відносин із Китаєм, що відповідає планам уряду. Проте ключовою проблемою є об’єднання фракції LVŽS із «Виборчою акцією поляків Литви – Спілкою християнських родин» (LLRA-KŠS), що має відверто проросійські позиції.
4. «Виборча акція поляків Литви – Спілка християнських родин» (LLRA-KŠS)
Ця партія, яку очолює євродепутат Вальдемар Томашевський, є найбільш проросійською силою в литовській політиці. Томашевський неодноразово з’являвся з «георгіївською» стрічкою, підтримував анексію Криму та виступав за послаблення санкцій проти Росії та повне їх скасування щодо Білорусі. Його однопартієць Збігнєв Єдинський у 2014 році закликав НАТО бомбити Київ, щоб змусити Україну підкоритися вимогам Росії.
Польське посольство в Литві неодноразово заявляло, що LLRA-KŠS не представляє інтереси польської меншини, попри її назву. Томашевський стверджує, що в разі входження до коаліції його партія зосередиться на соціальних питаннях, але експерти сумніваються, що вона утримуватиметься від впливу на зовнішню політику, зокрема щодо України. Лідер LVŽS Ауреліюс Веріга наполягає, що до коаліції може увійти лише вся фракція, включаючи представників LLRA-KŠS, що ускладнює ситуацію.
Позиція президента Гітанаса Науседи
Президент Науседа відіграє ключову роль у підтримці нинішнього формату коаліції. Він вважає, що збереження «Зорі Нямунаса» та залучення LVŽS разом із LLRA-KŠS є єдиним способом уникнути дострокових виборів до Сейму. За його словами, рік тому соціал-демократи мали ширший вибір партнерів, але зараз їхні можливості обмежені. Науседа також запевняє, що інформація спецслужб не вказує на прямі загрози від кандидатури Ругінієне, хоча опозиція вимагає оприлюднення цих даних перед голосуванням.
На думку Науседи, стабільність уряду важливіша за ідеологічні розбіжності, і він риторично запитує: «Чи хочемо ми, щоб уряд був здатний приймати рішення, чи ми хочемо дострокових виборів?». Ця позиція викликала критику, адже залучення проросійських сил може підірвати довіру до Литви як надійного союзника України.
Загрози для підтримки України
Інга Ругінієне публічно заявляє про підтримку України в її боротьбі проти Росії. Проте склад коаліції, що формується, створює серйозні виклики для реалізації цих обіцянок. «Зоря Нямунаса» та LLRA-KŠS мають історію антиукраїнських заяв і можуть блокувати рішення щодо військової чи фінансової допомоги Києву, особливо в разі замороження бойових дій і початку мирних перемовин. Наприклад, Ремігіюс Жемайтайтіс уже заявив, що не підтримає відправлення литовських військ до України за жодних обставин. Якщо його позиція буде підкріплена голосами LLRA-KŠS, уряд може зіткнутися з внутрішнім опором у ключових зовнішньополітичних питаннях.
Реакція суспільства та опозиції
Формування коаліції з участю «Зорі Нямунаса» та потенційне залучення LLRA-KŠS викликали обурення в литовському суспільстві. На 26 серпня, день голосування за призначення прем’єр-міністерки, запланована акція протесту під назвою «День ганьби». Організатори звинувачують соціал-демократів у порушенні обіцянок і співпраці з «наклепниками та брехунами» з «Зорі Нямунаса» та проросійськими силами Томашевського. Опозиція, зокрема лідерка «Ліберального руху» Вікторія Чміліте-Нільсен, також критикує LSDP за збереження альянсу з популістами, натякаючи на можливі корупційні зв’язки між Палуцкасом і Жемайтайтісом.
Формування нової урядової коаліції в Литві стало лакмусовим папірцем для перевірки відданості країни підтримці України. Попри запевнення Інги Ругінієне у незмінній позиції щодо Києва, включення до коаліції «Зорі Нямунаса» та можливе залучення «Союзу селян і зелених» разом із проросійською LLRA-KŠS викликають серйозні занепокоєння. Президент Гітанас Науседа підтримує цей процес, вважаючи його єдиним способом уникнути політичної кризи, але такий підхід може мати довгострокові наслідки для зовнішньої політики Литви та її репутації як надійного партнера України. У центрі уваги залишається питання: чи зможе уряд Ругінієне зберегти баланс між внутрішньою стабільністю та міжнародними зобов’язаннями?
