П’ять місяців триває операція Збройних сил України (ЗСУ) в Курській області, за цей час ЗСУ досягли локальних успіхів, але її стратегічна мета залишається предметом обговорення. Генеральний штаб ЗСУ повідомляє про понад 38 тисяч втрат серед російських окупантів, з яких близько 15 тисяч – убиті, а 860 – полонені, що суттєво поповнили обмінний фонд.
Операція змусила Росію перекидати до Курської області найбоєздатніші підрозділи – десантників, морських піхотинців і спецпризначенців. Водночас, РФ була змушена звернутися за підтримкою до Північної Кореї, яка направила майже 12 тисяч солдатів, з яких уже близько 4 тисяч ліквідовано.
Українські воїни знищили значну кількість техніки противника, зокрема:
- 104 танки;
- 575 броньованих машин;
- 1 104 одиниці автомобільної техніки;
- 330 артилерійських систем;
- 12 РСЗВ;
- 12 засобів ППО;
- 1 літак;
- 3 вертольоти;
- 859 безпілотників.
За героїзм під час операції понад 2 000 військовослужбовців були нагороджені державними відзнаками.
Курська операція, що розпочалася 6 серпня 2024 року, також змусила Росію перекидати значні ресурси на цей напрямок, ослаблюючи інші ділянки фронту. Однак, за останніми даними, російські війська змогли повернути деякі території, залучивши до наступальних дій північнокорейські підрозділи.
Ці цифри підтверджують тенденцію до виснаження ворога на Курщині, але також відкривають нові питання про перспективи цього напрямку. Як ці втрати можуть вплинути на переговорні позиції України та чи є у ворога ресурси для продовження активних бойових дій – обговорюємо з військовим експертом Михайлом Жироховим.
- Чи складається зараз цілісна картинка на фронті, якщо брати не лише Курський, але і інші напрямки? Чи може наступ на Курщині на щось вплинути? Зокрема якось вплинути на "переговорні позиції" і чи можливі взагалі якісь переговори?
- Незважаючи на те, що 6 січня виповнюється вже п’ять місяців з початку Курської операції її військова ціль не зовсім зрозуміла. З тих неповних відомостей, що є у відкритих джерелах, стає зрозуміло, що з самого початку вона мала б бути більш масштабною, навіть на деяких етапах з взяттям під контроль Курської АЕС.
Але ситуація пішла розвиватися не по плану і станом на зараз маємо певний анклав, утримання якого чисто теоретично може вплинути на майбутні перемовини – при умові шо за стіл переговорів вдасться всадити Путіна. Тому що першим пунктом будь яких мирних перемовин в будь якій війні було і буде фіксація лінії фронту. А те що фронт проходить на Курщині для Путина є певним подразником.
Десантники повинні наступати, а не тримати "м'ясні штурми"
- Росія заявляє про захоплення Курахового і про ускладнення Україні таким чином логістики. Наскільки це відповідає дійсності? Чи взагалі можна розраховувати на якісь перспективи вплинути на РФ асиметричними діями на Курщині, коли темпи відступу на сході країни набирають обертів?
- Щодо Курахового, то його падіння було тільки питанням часу після того, як росіянам вдалось прорвати фронт північніше водосховища. Вихід на певний стратегічний простір не давав українському командуванню інших перспектив, ніж утримання Курахового певний час – до формування оборонних позицій західніше. Чи було Курахове логістичним хабом – напевне не в тій мірі, в якій це подається деякими (особливо росіянськими) медіа. Більшим є, наприклад, Велика Новосілка, де зараз йдуть бої, і де скоріш за все ЗСУ теж прийдеться відійти найближчим часом.
Взагалі вважаю неправильним порівнювати Курський і Курахівський ділянки фронту. І ті підрозділи ДШВ, які зараз активні на Курщині, от просто зовсім не є тим резервом, який міг би стримати «м’ясні штурми» росіян. Толку від десантників в окопах набагато менше, ніж в активних наступальних операціях. Тому «мухи окремо, котлети окремо».
- Тим часом тривають обстріли прикордонних громад Чернігівщини і Сумщини КАБами. Це і значні руйнування центру Семенівки, і нещодавній потрійний удар по Чернігову. Чи можна говорити про посилення росією психологічного тиску там, де цього раніше не було, або було не так інтенсивно у загальному контексті?
- Виставляти російські удари останнього часу як чисто психологічні у корені неправильно – наш ворог діє в рамках логіки бойових дій, і всі ці удари носять конкретні військові цілі (психологічний - це побічний ефект, особливо для містян, які не були тут під час облоги).
Те, що вони не влучають туди, куди планують – це виключно заслуга сил ППО. Причому, тут варто відзначити ефективність засобів РЕБ. Весь цей ракетно-дроновий терор слід розглядати майже виключно на фоні підсилення активності на Курщині – не секрет, що Чернігівщина і Сумщина є найближчим тилом нашого угруповання, і тут є певні місця зосередження боєприпасів, палива і всього, що потрібно для ведення бойових дій.
