На каналі Радіо LRT Klasika передача "Українська Хвиля". У студії Олег і Олена Головатенки. Вітаємо вас, друзі!
Як свідчать уроки нинішньої великої війни, фейки, інформаційні маніпуляції та пропаганда виявилися потужним інструментом, який Росія достатньо вміло використовує для досягнення своєї мети. Постійно підкріплюючі величезними фінансовими потоками, вона розгорнула ціле поле інформаційної битви. Протистояти навалі російської дезінформації можливо лише тоді, коли суспільство увімкне критичне мислення, навчиться розрізняти джерела інформації та зрештою дотримуватиметься правил інформаційної безпеки.
У свою чергу, для журналістів боротьба з інформаційними вкидами ворога - це професійний фронт. Успіхи поразки, на якому впливають на перебіг великої війни.
Як ефективно протидіяти російській дезінформації та маніпуляції в ЗМІ? Які стратегії і тактики українських інформаційних кампаній виявилися правильними, а які - ні?
Яка роль соціальних мереж у поширенні дезінформації та боротьбі з нею?
Про все це йшлося на міжнародній конференції у Вільнюсі, організованій Литовським суспільним мовником LRT.
Захід зібрав провідних журналістів, дослідників, медіа експертів з України, Литви, Латвії, Естонії, Румунії та Косова.
Серед представлених успішних медіа кампаній та проєктів з протидії російській дезінформації, зокрема, проєкт StopFake.
Він був створений у 2014 році командою журналістів і викладачів Києво-Могилянської школи журналістики для того, щоб збирати і спростовувати журналістськими методами інформаційні фейки та матеріали російської пропаганди.
Запрошуємо до слова журналістку, редакторку та співзасновницю проекту StopFake Ольгу Юркову:
- За ці 10 років, що ми вже існуємо, наш проєкт виріс з просто сайту волонтерського, який спростовував фейки, до такого великого хабу, де ми вивчаємо фактично пропаганду в її різних проявах. Крім того, що ми вже спростували понад 6000 фейків, які всі є на нашому сайті (можна подивитися, як вони спростовані, повчитися, як це робити), ми вивчаємо наративи і меседжі, які стоять за цими фейками. Тобто які ідеї, які міфи просуваються за допомогою цих фейків?
Ми проводимо такі дослідження регулярно, і ми також навчаємо людей, навчаємо дуже різні аудиторії, починаючи від студентів до журналістів, військових, священиків. Вчимо, як перевіряти факти, як працює російська пропаганда, як працює пропаганда воєнного часу, яку ми бачимо зараз, і також ми просуваємо ідею медіаграмотності.
Тобто наші експерти, наприклад, задіяні в розробці уроків для шкіл. Це такий пілотний проєкт, в якому в Україні задіяно півтори тисячі шкіл, у яких запроваджено в старших класах такі вправи, які дають дітям навички з перевірки фактів. Вони вмонтовані у звичайні уроки. Тобто це не якийсь окремий предмет, а це частина звичайних уроків, таких як історія, література, гуманітарного спрямування. І ще одна важлива річ, яку ми робимо, - ми співпрацюємо з компанією Metа і перевіряємо інформацію у Фейсбук, в Інстаграм.
Тобто, можливо, ваші слухачі бачили у Фейсбуці в україномовному сегменті такі позначки, що якась інформація є неправдивою, чи вона є маніпуляцією. І там прикріплений лінк, можна цей лінк відкрити і подивитися, чому це маніпуляція. І такої інформації стає менше видно в стрічці новин. Вона понижується у видачі, і таким чином ми фактично боремося з розповсюдженням фейків у соцмережах.
- Ви сказали дуже цікаву річ про співпрацю з компанією Меta. Дуже багато нарікань було в українців на початку війни стосовно блокування контенту щодо, наприклад, вживання певних слів. Наприклад, вони для нас, українців, є автентичними, а для росіян "образливими". І компанія Меta реагує фактично на слова з академічного українського словника. Але нам стає дивно, коли так звані "правила спільноти" є вищими за національне законодавство чи то Литви, чи України. І от таким чином діє кампанія Меta. Плюс також дивним чином деякі алгоритми діють, коли людина виставляє якусь картинку, а це сприймається алгоритмами як спроба заволодіти персональними даними. Потім виявляється, що це просто була помилка системи. У цих всіх питаннях чи ви допомагаєте українській спільноті правильно реагувати цій кампанії на такі речі?
- Ну конкретно ми, на жаль, не маємо стосунку. Тобто ми не можемо на це вплинути, бо ми є третьою стороною, незалежними фактчекерами. Тобто ми не є співробітниками Фейсбук, і ми не можемо нічого банити. Ми не можемо нічого блокувати.
Є така помилка. Я пам'ятаю, навіть колись певні медіа писали матеріали про те, що напевно це Stopfake заблокував якусь там інформацію. Насправді ми не можемо нічого блокувати.
Ми можемо тільки позначати, що це фейк, і люди самі можуть почитати про це. Тобто такої опції у нас не існує.
Але в даному випадку це про те, як працюють алгоритми. Це якраз штучний інтелект. Все залежить від того, як його запрограмують. У випадку зі штучним інтелектом це ті люди, які налаштовують ці алгоритми фейсбуку, які стоять на сторожі аудиторії, які намагаються запобігти поширенню якогось шкідливого контенту. Вони їх налаштовують на певні ключові слова, і вони з якихось причин включають ті слова, які не є насправді маркерами такого контенту. І дуже часто через це банять якісь українські сторінки. Є наші колеги, не фактчекери, але люди, які працюють в цьому ж інформаційному полі, які мають прямі зв'язки з Фейсбуком, до яких скаржаться, якщо десь несправедливо когось забанили. І вони напряму зв'язуються з працівниками Фейсбуку і пояснюють їм, що це вони зробили помилку. Тому що помилку робить робот насправді, а люди потім роздивляються і кажуть: "Ой, так, це не помилка, вибачте". І повертають цю сторінку, але це не так легко.
На жаль, штучний інтелект далеко не ідеальний, і ці алгоритми теж неідеальні. Ну і в принципі, ця проблема має також бізнес-причину, оскільки після ковіду, після пандемії багато компаній таких як Google і Facebook, звільнили частину людей і фактично їм бракує в кожній країні саме людського ресурсу, - тих, хто міг це перевіряти. Тому вони використовують програми, які часто роблять помилки.
Крім того, є той момент, що росіяни часто скаржаться на українські акаунти, особливо на патріотичні акаунти або ті, які викривають російські воєнні злочини. І вони просто закидують Фейсбук скаргами. І Фейсбук реагує, а потім починаються вже розбірки. А чому так? І чи це справедливо, чи ні?
На жаль, це не так просто.
- Власне, про сучасну методику російської пропаганди, і як вона працює. Кажуть, що за часів Радянського Союзу пропаганда дбала про контекст і підтекст. Зараз росіяни про це не дуже дбають, але нібито вони беруть масовістю. Тобто вони закидають якимись такими трешевими повідомленнями з приводу того чи іншого факту, інциденту чи події. На які просто не встигаєш реагувати і просто розмивається суть. Так це чи ні? І що б ви можливо, уточнили, конкретизували, додали до цього?
- Загалом це правда. Я би сказала, що в принципі старі методи радянської пропаганди досі використовуються. Але вони вже не є ключовими.
Тобто ця пропаганда характерна для таких авторитарних закритих країн, в яких є цензура. І вона просувала певну точку зору і певну ідеологію, і всіх переконували в тому, що це правильна ідеологія. Наразі такої можливості немає, тому що світ відкритий, Інтернет відкритий. Кожен може зайти, подивитися інформацію. Тому зараз пропаганда фокусується на тому, щоб посіяти сумнів навіть у правдивій інформації. І от власне те, про що ви сказали, - це один з прийомів дуже поширених, коли в інформаційний простір вкидається величезна кількість різних версій тієї чи іншої події. Для того, щоб правда в цьому всьому потонула. Тому що, якщо ви не є експертом, який професійно в цьому розбирається, і ви побачили в своїй стрічці новин сім різних версій, то ви на перший погляд неозброєним оком не зможете відрізнити, що це правда. І ви скажете, що "все не так однозначно, всі вони десь обманюють, не знаю, що є правдою", махнути на це рукою. І не будете вірити нікому. А це дуже небезпечна ситуація, тому що такими людьми легко маніпулювати.
Ми просуваємо ідею, що існують джерела, існують надійні джерела, існують журналісти, яким треба вірити. І треба розуміти, розрізняти тих, кому можна вірити, і тих, кому не можна вірити. Тому що ми всі завжди щось віримо. Питання у що і чому?
- Які ви може виділили тренди, інструменти такої пропаганди і канали поширення? Буквально під час нашого заходу я побачив від вашої ініціативи StopFake чергове розвінчування маніпуляції російської, де за допомогою відео розказують, як українських дітей нібито "залучають до війни". Що б ви цього приводу сказали?
- Зараз такий цікавий час, коли люди вже розуміють, що російські джерела інформації - це такі джерела, яким довіряти не можна. Тому пропаганда стає більш вишуканою. Зрозуміло, що, наприклад, люди в Литві не будуть дивитися, якщо вони не є проросійськими, не підтримують Росію, не будуть брати інформацію з російських джерел. Але є багато джерел, які маскуються під місцеві. В Україні є таких багато псевдопатріотичних груп в соцмережах, які постять багато якогось дуже патріотичного такого контенту.
Але чим вони небезпечні? Серед цього патріотичного контенту вони сіють сумніви, вони підривають довіру до уряду, підривають довіру до військового командування.
Вони намагаються грати на якихось внутрішніх протиріччях у суспільстві. Тобто зараз пропаганда переважно атакує якісь внутрішні протиріччя. Вони мають статистику, тобто вони аналізують онлайн інформаційне поле. І вони бачать, які теми є тригерними, які теми зачіпають аудиторію. Як в Україні, наприклад, мобілізація.
І вони грають на цих темах, вони закидають, тобто вони підхоплюють якісь вже існуючі протиріччя і посилюють їх, поглиблюють. На жаль, така людська натура, що люди на це ведуться. Тому що фактично ще з первісних часів людина схильна ділити світ на своїх і чужих. Тому що це допомагає вижити. І важливо розуміти, хто свої, а хто чужі. І пропаганда на цьому грає. Вона налаштовує людей всередині суспільства, які мали б об'єднатися і боротися проти одного ворога. Ну от, як в нашому випадку в Україні. На нас напав ворог, у нас є потужний зовнішній ворог, з яким треба боротися. І для цього треба об'єднуватися, але зусилля цього ворога якраз спрямовані на те, щоб роз'єднати нас, щоб нас посварити, щоб ми пересварилися через якісь другорядні причини. Кому подобається або не подобається президент, через мовні питання. Наприклад, схід проти заходу налаштовують. Що на сході всі воюють, а на заході ні. Або навпаки. Ці речі дуже сильно активізуються в соцмережах.
Головна небезпека в тому, що не завжди звичайна людина зрозуміє, що це поширює Росія. Тому що це поширюють якісь акаунти, які дуже гарною українською мовою ведуться, виглядають як українські, але не є українськими.
Це один тренд. Інший тренд - це використання штучного інтелекту. Тобто це от якраз та масштабність, що зараз беруть не так якістю, як кількістю.
З одного боку, ця кількість дозволяє нам спростовувати велику кількість фейків, тому що вони дуже примітивно зроблені. І на цих прикладах треба показувати масштабність взагалі цих пропагандистських кампаній. З іншого боку, зараз їх створює штучний інтелект. Тобто є багато так званих новинних сюжетів діпфейків, які маскуються під сюжети популярних телеканалів в Україні. Наприклад, 1+1. Велика кількість відеороликів, які ставляться на рекламу, їх показують певній аудиторії. Ви їх можете не бачити, якщо ви не є цільовою аудиторією. Але їх показують певним вразливим аудиторіям, наприклад, пенсіонерам, людям, які менш критично ставляться до того, що показують по телевізору.
І там через ці фейкові “новинні” сюжети нібито популярні ведучі, актори, сіють якусь панічну інформацію. Наприклад, що зараз у всіх заберуть автомобілі на потреби фронту. Або навпаки дають якусь хибну надію. Кажуть, що тепер під час війни можна буде не платити за комунальні послуги, ідіть в свій ЖЕК з'ясовуйте, чи це правда. Ну і люди йдуть, псують собі нерви, псують нерви працівникам ЖЕКу. І це розхитує психологічну ситуацію в суспільстві. І такого дуже багато кожен день. Якісь нові такі фейки вкидаються в інфопростір. І багато текстових фейків теж дуже емоційних, вони теж рекламуються, вони спрямовуються на певні аудиторії.
Вони примітивно зроблені, бо штучний інтелект українською мовою ще не дуже добре працює. І, якщо вчитатися, то помітно, що ці речення звучать неприродно. Самі сайти, які це поширюють, виглядають неприродньо. У них якісь дивні назви, часом це просто набір букв якихось. І так само картинки. Якщо ми придивимося, багато таких кричущих емоційних картинок: "подивіться, там наші військові всі замерзли у Бахмуті, як вони стоять і моляться". Була така популярна картинка з хрестом: десь на колінах стоять українські військові, у дівчини частини ноги немає на картинці. Якщо так придивитися, у них не українська форма. На хресті замість Ісуса Христа балерина. Реально у балетній пачці, тобто це штучний інтелект. Він проявив якусь творчість.
Якщо придивитися, то видно, що це фейк. Але тисячі людей це поширювали. При чому, я деяких з цих людей знаю особисто. І от небезпека такої дезінформації в тому, що штучний інтелект створює такі фейки буквально за секунди. Він їх може створити тисячі. І це такі масштаби, з якими не впорається жодна людина. Тут треба залучати інший штучний інтелект, який би це виявляв і допомагав людям у цьому процесі. Над цим зараз дуже багато у світі команд працює, дещо вже зроблено, але поки що є над чим працювати.
- Ви абсолютно правильно сказали стосовно розділення в суспільстві, на яке працює ворог. І задача будь-якої війни - навіть не фізичне знищення ворога, а знищення його волі до спротиву і волі всередині суспільства. Якщо єдності немає, то це вже стає проблемою.
То я хочу запитати, як ви оцінюєте комунікацію владних українських інституцій? До прикладу, поширення інформації про призупинення видачі паспортів українським чоловікам за кордоном, про призупинення консульських послуг.
У новинах згодом пройшла інформація, що залишиться видача паспортів для тих, хто перетинав кордон з дотриманням чинного законодавства. Але спочатку вийшло так, що усіх узагальнили, і навіть на категорії законослухняних поставили тавро, обізвали їх ухилянтами і зіграли фактично на темній стороні українського суспільства, яке дивиться Іванова, Петрова - персонажів, що підвищують градус напруги всередині суспільства запитаннями, а чому це жінки з дітьми або люди із соціально незахищених категорій, ті ж самі батьки дітей з інвалідністю не знаходяться в Україні і не страждають разом з усіма? Як би ви оцінили такий рівень комунікації?
- Не хочеться дуже критично оцінювати, бо це все таки наша країна. І ми повинні підтримувати, бо ми маємо бути єдині, даючи відсіч ворогу. Але певні проблеми з комунікацією напевно є. Оскільки на початку вторгнення комунікація була дуже добре скоординована, вона була дуже вчасна. Вона відповідала на невисловлені запитання суспільства і західної аудиторії.
А зараз щось змінилося. Можливо, технічно могла змінитися команда, яка займається комунікаціями. Також важливо розуміти, що комунікаціями не вирішити всіх проблем. Важлива якість самих рішень. І якщо рішення, які приймаються, є якісними, то їх легше комунікувати. Якщо це рішення не допрацьоване або емоційне...
Я не можу оцінювати самі рішення зараз, тому що вони прийняті в умовах війни, і ми не знаємо всієї інформації, на підставі якої вони прийняті. Ми не знаємо якихось цифр, статистики. Є певна закрита інформація, і це логічно під час війни. Але важливо комунікувати те, що можна прокомунікувати. Донести максимально чітко і підсвітити ті моменти, про які ви, наприклад, кажете. Що це рішення не є негативним. Тобто це маніпуляція розказувати, що це суто негативне рішення, що постраждають ті, хто законно перебувають за кордоном.
Це задача комунікаторів. Є багато каналів у нашого уряду, через які він може це донести, починаючи з Єдиного марафону телевізійного, завершуючи сторінками у соцмережах.
Тобто за бажання в тому ж телеграмі можна донести до широкої аудиторії. І це підсвітити, показати. Тому якесь недопрацювання є.
Я б сказала, що у воєнний час дрібниць і несуттєвої інформації в комунікаційній роботі немає. Тобто треба бути уважним до всього.
- На вашу думку, Телеграм - це проблема чи ні? Як зробити так, щоб читач відрізняв засіб масової інформації від Телеграму? І що з цим Телеграмом робити, якщо він не піде на контакт з українським суспільством?
- Телеграм очевидно є загрозою, оскільки є багато таких сигналів про те, що доступ до нього має російська ФСБ. Починаючи з того, що навіть наші українці, які тікали з окупованих територій, вони розказували про такі випадки, коли їм на блокпосту російські солдати показували секретне листування у Телеграмі, доступ до якого вони би не мали за жодних умов. Окрім тих умов, що вони мають, власне, доступ до якоїсь закритої частини Телеграму. Це вже величезна небезпека фізична для наших військових, якщо вони там сидять, для жителів окупованих територій. Крім того, з точки зору суто фактчекінгу, наприклад, там є багато пропагандистських каналів. Тобто є відверто російські пропагандистські канали, так звані "воєнкори", від яких українська аудиторія не сприйме інформацію, оскільки це відверто російська воєнна пропаганда. Але є певні канали, які маскуються під українські. І вонинебезпечніші, тому що вони сіють сумніви. Вони починають розповідати про якісь секретні наміри Зеленського. Нібито вони залізли до нього в голову і знають, що він там планує.
Вони розказують про те, що в армії нібито якісь жахіття відбуваються, страшилки різні про мобілізацію. Тому що справді певна проблема є з мобілізацією. Є певні випадки, які висвітлюються в медіа. Але цих випадків не так багато, як це подають пропагандисти. Тобто ми спростували величезну кількість фейків, коли, наприклад, затримання злочинця поліцією подається як нібито це ТЦК хоче мобілізувати людину таким чином.
І дуже багато таких історій. Це можуть бути випадки навіть ще до часів вторгнення. Це можуть бути постановки навіть, тобто дуже багато фейків. Але створюється таке відчуття у аудиторії, що це просто щось таке жахливе і масове.
Справді дослідження показують, що багато людей не відрізняють джерела інформації. Тобто в Телеграмі є різні акаунти, є представництва уряду, наприклад офіційні. А є абсолютно анонімні канали.
На жаль, більшість українців їх не розрізняють. Вони кажуть "я пішов в Телеграм, там щось прочитав". Тобто вони не розрізняють в Телеграмі різні канали, і це абсолютно різна відповідальність.
Що можна з цим зробити? В ідеалі, звичайно, регулювати цей простір. Ми на Stopfake налаштовані радикально. Ми взагалі вважаємо, що його можна в Україні заблокувати. І це було б непогано, тому що це однозначно ворожа мережа з різних точок зору.
Ми не можемо поскаржитися. Багато разів скаржилися, там є механізм скарги на пропагандистські сайти, і жодної реакції на це не було.
І питання в тому, чи піде Телеграм взагалі на регулювання?
Нема жодних ознак, щоб керівництво Телеграму вело якісь перемовини з українцями, з українським урядом про те, щоб якось регулювати його діяльність.
Тобто канали, які поширюють інформацію, мали б бути зареєстровані. Щоб вони не могли бути анонімними, щоб мали бути відомі бенефіціари цих каналів.
Я думаю, що спецслужбам вони частково відомі, але бажано, щоб вони були відомі також аудиторії.
Також я думаю, що варто займатися освітою і просвітою. Тобто розповідати там, де є аудиторія. Наприклад, на тих самих теленовинах дуже коротко, дуже зрозуміло пояснювати, в чому різниця. Можливо, це один раз має сказати Зеленський у своїй промові про те, що не всім телеграм-каналам можна довіряти. Щось таке придумати, донести до максимально широкої аудиторії саму ідею про те, що Телеграм не є безпечним місцем.
Там треба бути дуже уважним, а краще взагалі мати 2-3 якихось медіа, де працюють професійні журналісти, які дотримуються журналістських стандартів, і яким можна довіряти.
Тобто їх не повинно бути багато. Не треба складати собі великий список, але треба знати, що їм справді можна довіряти.
- Колись ми говорили з литовськими спеціалістами з кібербезпеки, колишніми спецпризначенцями. Питали їхніх порад для звичайних споживачів інформації: як себе поводити в цьому медійному просторі? Це ми робили в рамках нашого спеціального проєкту “Факти. ЛРТ Україна”. То вони нам говорили, що це має бути 15 хвилин споживання інформації на добу з надійних джерел, і жодного споживання з анонімних джерел, таких як Телеграм взагалі, якщо ви не є журналістом.
Можливо якийсь список подібних порад у вас є для звичайного громадянина, який споживає інформацію з медіа? Щоб не потрапити на гачок маніпуляції, щоб розрізняти ці маніпуляції, щоб взагалі вони тобі не траплялися.
- Я приєднуюся, по-перше, до порад колег. Тому що справді це дуже хороша порада - не сидіти весь час в цьому інформаційному просторі. Бо тоді формується певна така звичка, що ми просто гортаємо цю стрічку новин в надії, що зараз щось таке прочитаємо, що змінить наше життя. Або ми боїмося пропустити щось важливе. Насправді ми нічого важливого не пропустимо, тому що якщо справді станеться щось таке важливе, як, умовно кажучи, вторгнення в Україну, то ви про це дізнаєтеся з інших джерел. Тобто не обов'язково для цього цілодобово моніторити соцмережі, але вони сильно впливають на наш психологічний стан.
Власне, під час війни моральний стан суспільства і в Україні, і за кордоном, тобто в принципі моральний стан противника - це мішень! Це головна мішень. Армія, яка деморалізована, та народ, який деморалізований, навіть з найкращою зброєю, швидше за все, програє. І навпаки, якщо у вас є воля до перемоги, то можна перемогти навіть фізично сильнішу армію.
Я вважаю все-таки певною мірою перемога - те, що Україна стоїть вже 2 роки, що вона дала відсіч в перші дні вторгнення. Мало хто очікував, що ми на це здатні при тому, що в нас очевидно менші ресурси і менші сили.
Звичайно, це завдяки також нашим західним партнерам, які нам допомогли. Але це також і бойовий дух українців. Тобто ми можемо давати відсіч насправді, і це важливо розуміти!
Якщо ви бачите якусь дуже негативну інформацію, яку просто одразу хочеться поширити, умовно кажучи зраду, то скажіть собі "СТОП!". Саме в цей момент. Тому що ми в цей момент переключаємося в режим швидкого мислення, коли мислення власне вимикається, а включаються емоції. Емоції працюють швидше, знову ж таки еволюційно. Коли наші предки бачили крокодила, треба було від нього швидко тікати, а не роздумувати, чи він - крокодил, чи щось інше. Це дозволило людству вижити, і фактично зараз включається цей самий механізм.
Ми бачимо щось емоційне, ми одразу це поширюємо, супроводжуємо ще якимось емоційним коментарем. І воно дуже швидко поширюється і впливає на психологічний стан суспільства.
Ці панічні стани дуже заразні. Тобто це фактично - зараження. І воно може дуже швидко вплинути на ситуацію як в негативний, так і в позитивний бік. І в такий момент скажіть собі “СТОП”, вдихніть-видихніть, перейдіть в більш повільний режим і спробуєте це перевірити, критично подивитись на цю інформацію. Це може зайняти буквально хвилину, тобто небагато часу. Можливо, через цю хвилину вам перехочеться це поширювати.
Навіть зі мною було таке, що я поширювала. Питання в тому, що у кожного з нас є певні “кнопки”, на які можна тиснути і маніпулювати нами.
У мене, наприклад, "кнопка" - це мовне питання. Я побачила, що когось образили за мову, і поширила цю інформацію. Потім мені було дуже соромно, коли трохи згодом я її перевірила і виявилося, що це була неправда.
Я про це чесно розказую на своїх тренінгах, я вам зараз розказую просто про те, що навіть найстійкіші люди, навіть люди, які професійно цим займаються, ми всього лише люди, і ми ведемося на такі емоційні речі, тому в цей момент кажіть собі "СТОП". Перевірте інформацію. Просто погугліть. У 99 відсотках випадків цього достатньо.
Ви зрозумієте, що це неправда. Ви побачите, що це поширюють якісь дивні джерела. Тобто звертайте увагу на джерела, які це поширюють. Чи є серед них авторитетні? Список авторитетних ви у себе вже маєте. Наприклад, те саме ЛРТ, якщо ми говоримо про Литву. Якщо вони цього не поширили, а це якась сенсаційна інформація, то швидше за все, вони її перевірили і побачили, що це фейк. І тому в принципі цього теж може бути достатньо.
Можна скористатися певними спеціальними інструментами. Щоб дізнатися більше про ці інструменти, які допоможуть перевіряти фото, відео, діпфейки ті ж самі визначати, ви можете зайти на наш сайт StopFake.org. Там є розділ "Інструменти", і там можна детально прочитати про те, як працюють ці інструменти. Якщо ви захочете заглибитися в цю тематику, це теж займає насправді лічені секунди.
Звичайно, треба провести певний час з цими інструментами, щоб ознайомитися з ними, але вони дуже прості. Наприклад, Google-картинки. Ви завантажуєте картинку і бачите, де ще з'являлися ця картинка.
Це нескладно, це займає до 5 хвилин. Після цього ви можете або написати в коментарях, що це неправда, і ось чому, або взагалі ніяк не реагувати, ніяк не взаємодіяти з певною інформацією. Оскільки якщо ви в соцмережах хоч якось відреагували, лайкнули, прокоментували, поширили, ця інформація стає видимою більшій кількості людей. Так працюють алгоритми соцмереж.
Тому з неправдою краще взагалі ніяк не взаємодіяти, не допомагати їм підвищувати їхню популярність.
Крім тих випадків, коли вона вже дуже сильно поширилася і навпаки треба це спростувати.
Тоді можна написати коментар, що це неправда, пояснити чому і поскаржитися.
У кожній соцмережі є механізм скарги, де можна натиснути, що ви скаржитесь на неправдиву інформацію. Тоді ця інформація, швидше за все, прийде до фактчекерів, таких як ми, або інших наших колег в інших країнах, і ми це перевіримо і зможемо маркувати як "неправда".
Загалом я б сказала так, що ключове - це розуміти, кому можна довіряти, а кому не можна довіряти і не розпилюватися на велику кількість джерел.
Я б ще радила не починати день з соцмереж і не закінчувати теж, бо ви будете погано спати.
Початок дня задає ритм всього дня. Я просто сама мала таку помилку. Це було найкраще рішення в моєму житті, що я читаю фейсбук тільки після сніданку, це зовсім інший психологічний стан. Тому це важливо, бо наш психологічний стан треба просто розуміти, що це мішень для ворога, і ми маємо дбати про нього.
- Ваші побажання українцям в Литві?
- Я бажаю вірити в перемогу, тому що я переконана, що вся наша історія показує, що ми можемо перемогти! Нам головне - зберігати єдність, зберігати цю віру в перемогу і продовжувати діяти. Для цього допомагати нашій армії, допомагати тим, хто постраждав. Не зупинятися, і тоді, я впевнена, що ми ще побачимо нашу перемогу.
- Це була передача "Українська Хвиля". У ній взяла участь журналістка, редакторка і співзасновниця медіапроекту StopFake Ольга Юркова.
З нею спілкувався Олег Головатенко.
Над передачею працювала Олена Головатенко, за режисерським пультом була Соната Ядявічієне.
Висловлюємо подяку відділу міжнародних зв'язків ЛРТ і особисто Вікторії Цемініте і Міґлє Рібокайте за відмінну організацію міжнародної дискусії з фактчекінгу та якісного добору медіа експертів.
А з вами, друзі, почуємося наступний суботи, як завжди, о 14:30.
Також нагадаємо, що "Українську Хвилю" можна слухати у будь-який зручний для вас час в радіотеці на сайті LRT.lt.
