Кількість українців у Литві зменшується. Дехто виїхав до інших європейських країн, але багато хто вирішив повернутися в Україну, незважаючи на війну, що триває.
Маргарита, яка їде в Україну з дітьми з автовокзалу Каунаса, прожила в Литві майже рік. Вона приїхала сюди до чоловіка, влаштувалася і знайшла роботу. Але коли отримала кращу пропозицію в Україні, вирішила повернутися.
"Я повертаюся через роботу, і в мене там була квартира. За нею треба доглядати, тому що, знаєте, я переживаю за майно", - каже Маргарита.
Рейсів до України досі немає, але наразі лише з Каунаса організовують поїздки вісім різних автобусних служб - більше, ніж було до лютого 2022 року.
"Не всі з них працюють щодня, але є, мабуть, 4-6 виїздів на день. Вони їдуть у різні міста, як у Західну Україну, Львів, Київ, так і в Південну Україну, в Одесу, Миколаїв", - розповідає Едмундас Павловас, керівник відділу міжнародних перевезень транспортної компанії Kautra.
"Багато людей повертаються, тому що тут, у Литві, для українців мало можливостей, - каже Маргарита. - Та й самим литовцям важко. Зарплати низькі, оренда висока. Моя зарплата була 1000 євро на місяць, а за квартиру треба платити 300-400 євро, щоб одягнути і нагодувати дітей. Це дуже важко".
Чоловіки, які залишаються в Литві, махають руками, проводжаючи своїх близьких на автовокзалі. За даними Департаменту міграції, кількість українців, які мають посвідку на проживання в Литві, зменшується. Ця тенденція спостерігається вже не перший рік.
У січні 2023 року в Литві налічувалося майже 95 000 українців з посвідкою на проживання. У січні минулого року їх було близько 86 000, а в квітні - лише близько 74 000. Більше половини з них - біженці, які приїхали до Литви, щоб знайти притулок від війни.
"Українці не завжди повідомляють про свій від'їзд, тому ми маємо дані з інших країн ЄС, - зазначає Евеліна Гудзіснкате, директор Департаменту міграції. - Ми знаємо, що деякі з них дійсно виїжджають до інших країн, Німеччини, Швеції, інших країн, але ми також знаємо, що велика кількість з них повернулася в Україну".
Десять українців працюють у магазині заморожених продуктів у Каунасі. Наталія Фаєр, українка, яка заснувала бізнес і працевлаштовує своїх співвітчизників, розповідає, що спочатку було важко через мовний бар'єр, але бізнес поступово набирає обертів.
"Люди, які виїжджають, - це переважно ті, хто приїхав з іншої країни, вони не хочуть залишатися на одному місці, вони шукають кращі можливості, - каже вона. - Я думаю, що в кожній країні є люди, які шукають, де краще і простіше".
Команда Наталії, однак, здебільшого є постійними працівниками. Вони час від часу їздять в Україну, щоб відвідати свої сім'ї, але кажуть, що повертатися назавжди все ще надто небезпечно.
"Я засинаю і прокидаюся з думкою про батьківщину, хочу повернутися, - розповідає одна з них, Людмила Голуненко. - Але я з Донецької області, з Бахмута, який повністю зруйнований, спалений дотла. Я б хотіла, моє серце тягнеться туди... Життя покаже, як воно складеться, але поки що повертатися нікуди".
"Якби війна закінчилася сьогодні, ми б усі зібрали речі і відразу повернулися, навіть до своїх зруйнованих будинків. Ми б знали, що ми вдома і що наша мета - відновити нашу країну. Я думаю, що моя команда також в одну мить розпустилася б, і ми всі поїхали б додому", - вважає Наталя.
За даними Департаменту міграції, щодня в Литві реєструється до 30 українців, які прибувають до Литви. Громадяни України становлять найбільшу частку іноземців з посвідкою на проживання в Литві, за ними йдуть білоруси.
