В ексклюзивному інтерв'ю ЛРТ президент Польщі Анджей Дуда заявив, що ситуація в Україні зараз дуже складна і західним союзникам необхідно якнайшвидше вирішити проблеми з поставками боєприпасів. За його словами, Європа також повинна озброюватися, тому що тільки правильна підготовка до війни може стримати російську агресію. Президент Польщі Анджей Дуда також заявив, що партнери мають зробити все, щоб Україна змогла повернути окуповані Росією території, а інтереси Польщі повністю збігаються з українськими. Окремого політичного вирішення потребує питання української дешевої агропродукції, яка стала проблемою для фермерів на польському ринку, який є вдвічі меншим за український.
"Наша мета - не війна, а уникнення війни"
- Пане президенте, війна в Україні триває вже понад два роки. Не схоже, що Путін збирається зупинятися. Але Захід зупинився. Україна не отримує необхідної їй зброї. Щодня ми чуємо про нові атаки. Польща теж змушена піднімати свої винищувачі. Як ви оцінюєте ситуацію в Україні сьогодні? Чого ми можемо очікувати цього року?
- Це правда, що Польща дійсно дуже часто направляє військові літаки для патрулювання повітряного простору. Так було і сьогодні вночі (11 квітня - ред.), перед світанком, о 4-й годині ранку. Ракети були скинуті на українські міста, розташовані поруч із польським кордоном, наприклад, на місто Стрий. У повітря піднялися F-16 і військові літаки наших союзників, які патрулюють повітряний простір на східному фланзі НАТО.
Ситуація в Україні дуже складна. Я завжди говорив на міжнародній арені, що Україна потребує нашої допомоги - постійної і нескінченної. Зараз Україна найбільше потребує військового спорядження.
Питання це дуже об'ємне. Що стосується спорядження, то насамперед слід розглянути ситуацію в Європі та у світі.
Скажімо прямо: спорядження, наявного в країнах НАТО, виявилося абсолютно недостатньо. Я хотів би зазначити, що в найближчому майбутньому Росія зможе виробляти понад 2 мільйони артилерійських снарядів на рік. Уся Європа разом зі США повинна об'єднати зусилля, щоб виробляти більше снарядів, особливо артилерійських. Це необхідно для того, щоб забезпечити нашу безпеку. Якщо НАТО дійсно хоче домогтися стримування потенційного нападу, вона повинна виробляти понад 2 мільйони снарядів на рік.
Наразі в Європі створюються заводи з виробництва військового спорядження, один із них - у Румунії. Ми також обговорюємо це питання на рівні НАТО і ЄС. Я сподіваюся, що виробництво зростатиме. Україні терміново потрібна допомога. На щастя, з'являються різні ініціативи. Це пропозиція Чехії, до якої приєдналася Польща. Ми хочемо, щоб Україна отримала зброю якомога швидше.
- Останнім часом дедалі частіше лунають ідеї про те, що Україна повинна вступити в мирні переговори і, можливо, знайти якийсь компроміс. Чи не є відсутність зброї свого роду мовчазним тиском на Україну, щоб вона вступила в такі переговори?
- Я б не хотів, щоб це було так. Я прагматик у питаннях безпеки Європи та східного флангу НАТО. Принаймні, саме цей аспект цікавить мене як президента Польщі найбільше. Наші інтереси збігаються з інтересами України. Україна хоче повернути собі повний контроль над окупованими територіями.
Це важливо і для всього світу, оскільки сигналізує про набуття чинності міжнародного права. Росія повинна буде знову дотримуватися його - вивести свої війська з України.
Я не чув розмов про мирні переговори. Вони, звісно, не ведуться нині. Я знаю, що Володимир Зеленський дуже жорстко ставиться до оборони і повернення територій. Ми маємо зробити все можливе, щоб Україна змогла повернути собі всі захоплені території. Допомогти їм - це не тільки питання оборони, а й дати їм шанс. Це дасть їй змогу повернути втрачені території в майбутньому.
- З іншого боку, низка європейських країн стверджує, що Європа має готуватися до можливої війни. Ви також згадали, що Росія може напасти на НАТО вже 2026 року. Що, на вашу думку, є найбільшою загрозою для нашого регіону сьогодні?
- Безсумнівно, Росія є найбільшою загрозою для нас - або, скоріше, для всього вільного світу. За аргументами далеко ходити не треба - Росія регулярно нападає на своїх сусідів. Спочатку вона напала на Грузію в 2008 році, потім на Україну в 2014 році. Нам добре відомо, що окупація почалася ще тоді, коли Росія здійснила збройний марш на Кримський півострів. Так звані сепаратисти, що з'явилися в Донецькій і Луганській областях, були просто російськими офіцерами, хоча й не носили символіки цієї країни. Тоді ми говорили про "маленьких зелених чоловічків", але насправді це була регулярна російська армія.
Перша агресія проти України сталася 2014 року, за нею послідував широкомасштабний відкритий напад 2022 року. Росія нападає систематично, тому очевидно, що на сьогодні вона є найгрізнішим і найнебезпечнішим агресором.
Є така приказка: "Хочеш миру - готуйся до війни". Готуватися до війни - означає ставати сильнішими, розвивати свою оборону, бути наполегливим. Саме так можна втримати агресора від потенційного нападу. Саме цього я бажаю Польщі. Я також закликаю наших союзників по НАТО розділити цю ідею. Саме тому ми оголошуємо про збільшення витрат на оборону до 3% ВВП замість колишніх 2%. Ми розуміємо, що повинні готуватися до війни і збільшувати наш військовий потенціал. Це дозволить нам мати більший потенціал стримування, щоб не стати жертвою. Це наша головна мета. Наша мета - не війна, а її запобігання.
- Чи всі держави розуміють це?
- Я сподіваюся, що так, це було б логічно. Нас об'єднує спільний історичний досвід, про який нам нагадує Друга світова війна. Тоді світ дозволив радянському та нацистському імперіалізму розширюватися. Ми пам'ятаємо, як ця байдужість позначилася на світі: війна, "залізна завіса", десятиліття зростаючого радянського імперіалізму, який, на щастя, звалився завдяки мудрій, дуже жорсткій та дуже ефективній політиці лідерів західного світу, Папи Івана Павла II. Це була політика, яка збільшила потенціал оборони.
Залізна завіса символічно являла собою стіну, яка відокремлювала Західну Європу від Європи, що перебувала під радянським впливом, де розташовувалися радянські військові бази і радянські війська. З іншого боку була Західна Європа, яка на той час щорічно відраховувала 3% свого ВВП на оборону, де були розміщені американські війська, де постійно нарощувалася військова міць. Саме це утримало Радянську Росію від нападу в той час. Радянська Росія боялася потенціалу США і НАТО.
На жаль, жорстка політика нарощування обороноздатності на Заході має бути використана і проти відновлюваного сьогодні російського імперіалізму. Тому сьогодні це найважливіше завдання в країнах Організації Північноатлантичного договору, а також тут, у Центральній Європі, і я вірю, що, роблячи це і підтримуючи Україну, ми зможемо захистити себе від російського імперіалізму таким мирним шляхом.
Дешева українська агропродукція - проблема політичного рівня
- Від самого початку війни Польща всіляко підтримувала Україну. Поляки прийняли у свої домівки мільйони українських біженців. Однак сьогодні ці відносини затьмарюються протестами фермерів: польські фермери організували блокаду польсько-українського кордону. Чому вирішення цього питання займає так багато часу?
- Тому що це справді дуже серйозна проблема, і вона залишатиметься проблемою і в майбутньому. Я хочу дуже чітко наголосити, що саме Брюссель ухвалив рішення щодо скасування обмежень на експорт продовольчих товарів з України на територію Європейського Союзу. На жаль, це має наслідки і за межами України, зокрема і в Польщі.
Ми - переважно сільськогосподарська країна, і раптом на наш ринок хлинули гігантські обсяги сільськогосподарської продукції з України, яка, як відомо, є світовою державою в галузі сільськогосподарського виробництва. Завдяки своєму сільськогосподарському виробництву та відмінним, надзвичайно родючим чорноземам Україна відома як житниця світу, і більша частина світу користується цим.
Однак це справді проблема для наших фермерів, тому що продукти харчування з України дешевші, і сьогодні вони просто розоряють місцеві ринки. Наш ринок, однак, набагато менший, ми вдвічі менші за Україну. Україна займає понад 600 квадратних кілометрів, Польща - понад 300 квадратних кілометрів. Я хотів би звернути особливу увагу на промислове сільське господарство, яким насправді керують не українці, а великі компанії із Західної Європи, зі США. Якщо ми сьогодні подивимося на структури, які володіють більшою частиною землі, то це не українські компанії.
Таким чином, складається парадоксальна ситуація, і не дивно, що фермери захищаються, адже вони інвестували у свої ферми в Польщі, купили новітню техніку, взяли кредити, і той факт, що найдешевші харчові продукти, сільськогосподарська продукція, що надходить з України, завдає їм значної шкоди.
Однак я б попросив вас не плутати ці два питання - не плутати те, як поляки допомагали і допомагають українським біженцям, з політичним питанням.
Тому що той факт, що люди відкрили свої серця, що вони впустили українських біженців до своїх домівок, що вони допомагають своїм сусідам, що вони дають українцям роботу в Польщі, що вони просто дбають про них у багатьох випадках, що вони підтримують їх щодня, - це питання людських стосунків, це питання серця, це питання добросусідських стосунків, це питання хороших стосунків між людьми.
Однак питання майбутнього вступу України до Європейського Союзу і питання відносин між Європейським Союзом як спільнотою та Україною є суто політичним. У цьому контексті у нас є питання українського сільськогосподарського експорту, яке, по суті, є політичним питанням, і яке, звичайно, зачіпає простих людей, простих фермерів.
Нам потрібно вирішити це питання, але Польща сама не вирішить його, тому що якби ми сьогодні спробували якимось чином обмежити потік української продукції до Європейського Союзу, ми б порушили правила Співтовариства. Тому Брюссель має знайти умови, які також захистять держави-члени від ситуації, в якій ми опинилися сьогодні. Ця проблема має бути вирішена на політичному рівні.
