На каналі Радіо LRT Klasika передача "Українська Хвиля". У студії Олег і Олена Головатенки. Вітаємо вас, друзі!
Для кожної людини, яка живе в новій країні, рано чи пізно настає час, коли вона усвідомлює необхідність вивчати мову країни проживання. Для десятків тисяч українців, що приїхали до Литви, рятуючись від війни, така потреба є нагальною. Бо, по-перше, вчити литовську - це найменше, що ми можемо зробити, щоб засвідчити свою вдячність дружній країні, яка прийняла нас як рідних. По-друге, вчити литовську необхідно, щоб мати кваліфіковану роботу і перспективу.
По-третє, щоб почуватися гідно, не послуговуватися в побуті російською і, зрештою, відмежовуватися від "русского міра". Який, і це не секрет, тут часом наздоганяє і намагається чинити вплив.
- Про те, як українці вивчають литовську, як дається їм нова мова, яка мотивація керує зусиллями, які складнощі доводиться долати на цьому шляху, як ефективніше організувати процес опанування литовською, чим надихатися і на що орієнтуватися, будемо говорити сьогодні з людиною, яка сама свого часу успішно пройшла цю путь.
Гість "Української Хвилі" - активний громадський діяч, волонтер, співзасновник Українського Дому в Литві, скульптор і одночасно вчитель литовської мови у Міжнародній українській школі Литви та викладач литовської на курсах для дорослих Петро Пирогов. Вітаю Вас, пане Петре!
- Доброго дня! Такий титул у мене довгий, я аж трохи здивувався, сам зрозумів, наскільки багато діяльностей у моєму житті мають місце.
- І, тим не менше, бачите, як трапилося в житті: ви стали вчителем. І не просто вчителем, а вчителем іноземної мови для своїх співвітчизників. Найперше, що чують іноземці, коли постає питання вивчення литовської, - це те, що литовська дуже давня і дуже складна. Скажіть, будь ласка, чи це насправді так? І як побороти страхи? Чи зможу, наприклад, я вивчити литовську мову?
- Звичайно, будь-хто може вивчити литовську мову. Як і будь-яку іншу мову. Головне - це бажання і мотивація. Що можна сказати з приводу литовської? Так, це дійсно досить стародавня мова, досить архаїчна, має глибокі корені. Але це абсолютно не значить, що її важко вивчити. Принаймні, з мого досвіду, це не важко було зробити. Я можу сказати, що тут просто багато побутує стереотипів. І, знаєте, люди у ці стереотипи ховаються, як у хованки.
Ось, до прикладу, людина не хоче вчити литовську мову. І вона не каже, що вона не має мотивації її вчити. Вона каже, що мова дуже складна і так далі. Відповідно деякі люди підтримують цю мотивацію. Але насправді я не знаю, чому вона має бути досить складна, якщо порівняти з українською? Наприклад, у литовській немає середнього роду. У литовській дієслова не змінюються у залежності від роду. Нема такого "я прийшов", "я прийшла", "я ходив", "я ходила". І ще багато таких моментів.
До речі, чому українцям легше вивчити литовську? Вона досить споріднена з українською. Про це далі поговоримо, але я б хотів би сказати, що не варто боятися, просто треба брати говорити, і все буде гарно.
- Можливо, трішки лякає людей незвичне звучання? Адже це не слов'янська мова, це балтійська мова, і особливості орфоепії також присутні. Тобто треба трішечки її послухати, як кажуть, "помацати", відчути чи можна одразу вчити?
- Українці у Литві мають беззаперечний бонус - те, що вони знаходяться одразу в мовному середовищі. Це, як знаєте, бути під дощем і не намокнути. Тому що от я пам'ятаю, як колись був на курсах литовської, і там зі мною були люди, які вивчали литовську без середовища.
З Угорщини хтось був, ще з інших країн. І одразу відчувається, наскільки людям було складніше, і наскільки це по-іншому. Тому тут є цей беззаперечний бонус - місцезнаходження. Вчитись можна сходу, одразу починати. Наприклад, для українців вона досить така споріднена. Це не очевидно, але до прикладу... В литовській мові дуже багато слов'янізмів. Від староукраїнської мови, від старослов'янської. Хто як називає. Наприклад, литовською "я" - це "а́ш есу́" (а́š esú), а староукраїнською "а́з є́сьмь". Дуже схоже! "Ту́ есі́" (tú esi) - литовською "ти". Староукраїнською "ти́ єсі́" майже так само. "Голодний" литовською так само, як слов'янською "а́лчущий" - "а́лканас" (alkanas). "Право" слов'янскою "десну́ю", а литовською "dešinė" (дєшінє́).
І ти потім досить легко починаєш вловлювати. Потім, наприклад, в литовській мові нема слова "Бог". Але є слово "bažnyčia" (бажні́ча) - це "церква" литовською. Ось таких моментів досить багато. Плюс вона ще споріднена з українською тим, що має дуже багато однокорінних слів. Дивіться, наприклад, українською: "дивитись" - "диво". Литовською: "stebėtis" (дивись) - "stebuklas" (диво), "akys" (очі) - "akiniai" (окуляри). Слова одне від одного походять. Не так, як в російській мові "ґлаза́" і "очкі́".
Тому це треба просто вловити.
Наприклад, у литовській мові, так само як в українській, є кличний відмінок. Це помічаєш, коли починаєш вчитись.
З приводу того, що литовською важко заговорити і так далі... Я, наприклад, нічому не дивуюсь після того, як я в Києві у гуртожитку Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, де я вчився, побачив китаянку, яка теж вчилася в Київській художній академії. Вони говорили українською, бо викладання у них теж було українською? Я пам'ятаю, як заходжу у гуртожиток, і студентка з Китаю питає мене так: "Чи є у душі гаряча вода"? (абсолютно літературною українською, але фонетично ніби китайською - ред.).
Я кажу: "Ні, нема". А вона: "О! Який жах!". І після того я розумію, що якщо люди з Китаю, де зовсім інша графіка, фонетика і просто інший світ, вивчили українську, то які проблеми можуть бути у українця вивчити литовську? Тому що це відносно споріднені мови. І історично, як я вже зазначив раніше, і в інших моментах. Я можу сказати, що нічого складного нема, будь-яку мову можна вивчити.
- З 1 вересня Ви почали вчити литовській українських першачків у Міжнародній українській школі Литви. Як опановують нову мову діти? Чи подобається їм? Які підходи Ви застосовуєте?
- Я можу сказати, що для мене це дійсно неочікуваний виклик. Якби хтось ще рік назад сказав, що буду в школі вчителем литовської, та навіть якби у травні цього року мені таке сказали, подумав би, що люди жартують. Але так склалося, що дійсно, я зараз викладаю у першачків. Що можу сказати? Першачкам подобається литовська мова! Вони хочуть її вчити. Вони з радістю, коли бачать мене у коридорі, кажуть "Laba diena!", підбігають, питають, чи буде у нас сьогодні литовська мова. І такі задоволені відбігають, кажуть "yes!" і поспішають своїм однокласникам повідомити.
Діти дуже добре її вчать. Просто треба мати підхід, такий самий підхід, як і до дорослих. Ми про нього трохи пізніше поговоримо, я так розумію. Абсолютно усе гарно іде, і першачки гарно її вчать. Нема жодних з цим проблем.
- Чи правда, що діти легше опановують іноземну?
- Я помічаю, якщо порівняти викладання у дорослих і у дітей, то у дітей ти пару разів сказав їм якусь фразу, і наступного разу вони вже можуть її повторити. Дорослим так не йде. Це дійсно правда. Чим молодший, тим легше вчити мови. Таке я помічаю.
- Окрім того, що Ви навчаєте литовській дітей, Ви також викладаєте на курсах литовської мови. Скажіть, яким чином ви порадите вчити мову людям, які хочуть, але не знають, як правильно організувати навчальний процес? Чи обирати курси? Чи вчити самостійно, і її можна вивчити за підручником? Чи орієнтуватися на відео в Інтернеті, тому що багато відеоуроків зараз викладають? Яку перевагу надавати онлайн чи офлайн для більшої успішності? Як людині зорієнтуватися у морі пропозицій?
- З приводу вивчення мови для дорослих. Дійсно, це неважко. Я би сказав так: все дуже просто. Щоб розвивалася навичка говоріння, треба говорити. Щоб розвивався навик слухання, треба слухати. Читання - читати. Тому, щоб навчитись говорити литовською, треба говорити литовською. Тому що я бачив багато прикладів, коли люди вивчали всю граматику. Вони потім вміли і читати литовською, і все розуміли, але сказати так і не змогли. Ну, це знаєте, як в спорті. Наприклад, щоб досягти якихось результатів у марафоні, треба тренуватися і бігати. Якщо ти будеш дивитися всі відео про марафон, читати всі книги про марафон, знати всю літературу, як бігти, куди бігти, всю інструкцію, але ти ніколи не бігав, то це все даремно. Тому і в мові - треба говорити.
Основна проблема, яку я помітив в Україні, можливо, це пострадянський спадок, - в Радянському Союзі не було задачі, щоб люди вивчили іноземну мову. Тому англійську в школі викладали так, щоб до неї була максимальна відраза і щоб її ніхто ніколи не вивчив, хіба що якісь професійні перекладачі. Людей залякали цим, і це українська освіта успадкувала.
Згадаймо, як ми вчили англійську мову в школі? Тебе довго мучили, щоб ти правильно вимовив цей звук "the", "сенк'ю". Ти читаєш якийсь текст, і тебе весь час виправляють, що ти не там наголос поставив. І у людей сформувався за шкільний час такий комплекс, що "я або маю говорити гарною літературною мовою, або я буду мовчати", тому що це соромно, що мене присоромлять, як це було в школі. І цей спадок, на жаль, на наших людей трохи тисне.
І я скажу так: щоб говорити, це має бути, як у дітей. Наприклад, спочатку дитина говорить, і її тільки батьки розуміють, потім більше коло людей, більше і більше. І до першого класу дитина доходить до рівня С1 рідної мови. І тільки в школі вона починає вивчати граматику, де підмет, де присудок, який відмінок. Не навпаки ж вчилися, що діти спочатку вивчили всі правила, а потім заговорили рідною мовою? Так і тут має бути.
Граматика потрібна, вона корисна. Але це має бути, як от ми вчили в художньому інституті анатомію.
Анатомію ми вивчали для того, щоб, як жартували, її забути. Тому що, коли малюєш портрет, ти ж не малюєш скелет і потім очі йому вставляєш, шкіру зверху, волосся? Ти малюєш портрет і знаєш, що під цим портретом є. Так само і в мові: ти граматику вивчаєш, щоб знати, що під цими словами є.
Давайте скажемо чесно, багато хто з українців не знає, який підмет, присудок, який відмінок, за яким правилом ти кажеш так, а не так. А чому "два стола і дві книги", а не "два книги і два стола"? Ніхто ж у це не вникає, просто говорять. Так само треба і в іноземній мові, в литовській. Просто починати говорити.
Є певна методика, по якій я викладаю: починати говорити. А граматика - це як та милиця, на яку ти опирався, але потім ти маєш від неї відійти.
Я важко собі уявляю тих людей, які вивчили всю граматику. Тим паче литовська мова складна, так само як і українська з точки зору відмінків. То ти маєш мати супервелику таблицю у голові, щоб сказати примітивну фразу "я хочу піти". Хто? - Я. Що? - Хочу. Що зробити? - Піти. Куди? Який це час? Я йду, ти ідеш, ми йдемо... Як відмінювати? І виходить, що людина фактично має в голові велику математику провести, щоб сказати якісь примітивне речення. І це до чого призводить? Виходить, що тим, хто так намагається робити, литовці кажуть: "давайте швидше російською чи англійською". Тому що люди не налаштовані чекати. Вони хочуть поговорити і все. І так формується негативний досвід: люди вчать граматику, вони щоразу довго думають, і в підсумку закінчиться тим, що легше вже говорити якоюсь іншою мовою. Тому важливо починати говорити, а граматика - це такі "милиці".
- До речі, литовці - сноби у мовному питанні? Як вони будуть сприймати, якщо людина говорить дуже тяжко, з помилками? Ми говоримо, що найчастіше зустрічаємося з тим, що просто переходять на російську. Або, якщо це молодь, то скоріше скажуть, що ми англійською говоримо.
- Литовці досить толерантна і дружня нація з приводу мови. Я можу сказати, що якщо українець хоч трішки говорить литовською, то це викликає просто фантастичні позитивні відчуття у литовського співрозмовника. Ніхто тебе ніколи не поправить. Не скаже: а тут треба було таке закінчення, а тут інше. Всі розуміють, що ти тільки став на цей шлях, і для людей це відчуття великої поваги до них, що ви вивчаєте їхню мову. І тому вони усіляко підтримують.
Наприклад, я майже без акценту говорю, і тому не так видно, що я іноземець. Я пам'ятаю, коли був сильний акцент, то отримував ледь не по декілька компліментів за день, що який я молодець, що вивчив мову так швидко. І, що цікаво, у всіх був приклад якихось родичів з Росії, які тут 30 років прожили, але так, як я, гарно не говорили.
Тому я можу сказати, що литовці дуже добре ставляться. Абсолютно немає ніякого снобізму. Ви починаєте говорити потроху, як можете, неоковирно, як діти. Вони говорять у 5 років щось таке іноді невнятне. Але ж ви розумієте, що вони говорять? Розумієте. Ви ж не почнете дитину сварити? Казати стій, треба так казати, а тут такий наголос, а тут таке закінчення? Ні. До нас в якійсь мірі, як до дітей ставляться, тому що ми тільки робимо перші кроки.
- До речі, слушне зауваження, що ми можемо таким чином продемонструвати громадянам Литви своє дружнє ставлення, свою вдячність на відміну від часто налаштованих шовіністично людей, які приїхали, скажімо, з Росії. У них одна російська мова - і далі вони не розуміють. Тобто ми таким чином навіть можемо давати гарний приклад. Я так розумію?
- Так! І в принципі, українці досить така толерантна нація, яка дуже добре інтегрується в суспільство. При тому не забуваючи свою культуру. Наприклад, у мене друг зараз в Канаді. І він в тому штаті, де найбільше українців. У тому місті, де він живе, 20% етнічних українців. І що він каже? Він каже, що усі спілкуються англійською. А переходять на українську тільки тоді, коли розуміють, що ти не розумієш англійською. Нема такого, що українці спілкуються українською. Але вони не забувають традиції, вони ходять в українську церкву, в них українські традиції, українські імена, прізвища. Вони не стали канадцями, вони стали канадцями українського походження. Вони не створюють свій Брайтон Біч, де живуть своїм кварталом, і у них там "свої лікарі, свої пиріжки".
- Продовжуємо наше спілкування в ефірі. Нагадаю, сьогодні у нас у гостях викладач литовської мови для дорослих на курсах та вчитель литовської мови Міжнародної української школи Литви Петро Пирогов. Пане Петре, як Ви ставитеся до того, що литовці намагаються литуанізувати власні імена? Скажімо, якщо ти Ігор, ти одразу у Литві автоматично стаєш Ігорісом? Якщо Володимир - Володимирасом? Дехто з українців, я знаю, навіть почувається так трішки скуто, ніби ідентичність так намагаються переінакшити. До цього спокійніше ставитися? Чи все-таки це власне ім'я, і говорити литовцям, що я Володимир, а не Володимирас?
- Дивіться, усе в площині граматики насправді, яку треба знати, але на якій не треба зациклюватися. Слова називного відмінку у литовській мові чоловічого роду закінчуються на -as, -is, us.
Це все було в свій час і в українській мові, в староукраїнській десь у сьомому сторіччі. Потім з часом це у слов'янських мовах відпало, а у балтійських мовах залишилося. Раніше була тонка межа між балтами і слов'янами. Вони один на одного впливали. У нас це відпало просто, а в литовській і латиській це, як архаїчне, залишилося. Коли людина Володимир, чому вона стає Володимирас? Тому що це означає, що Володимир чоловічого роду у литовській мові. І тоді зрозуміло, як відміняти.
Дивіться! Хто? - Володи́миРАС. Чия книга? - Володи́миРО кніґа́.
В українській мові так само. Наприклад, якщо американця звуть Джон, ми кажемо: "Поклич Джо́на! З ким? З Джо́ном!".
В англійській мові немає відмінків. І вони думають: "Стоп! Моє ім'я Джон!" А що це за "ДжонОМ, ДжонА?". І так далі... Чому вони спотворюють моє ім'я? А насправді ми звикли. Просто ми звикли, що в називному відмінку ми кажемо ім'я, як є. Наприклад, Володимир. А литовців у називному відмінку додається -as, -is, us. Тому що, якщо не додати ці -as, -is, us, тоді, відповідно, важко їм далі відмінювати. Це просто банальна граматика і зручність.
Було б незручно, наприклад, якби в українській мові ми казали "я прийду з Дональд", "книга Дональд". А насправді кажемо "ДональдА". Це все про відмінки. У литовській мові це називний відмінок. Але це тільки чоловіків стосується. Наприклад, жіноче не відмінюється. Олена так і буде Олена, а Марина буде Марина.
Але, до речі, важливо зазначити, що у литовській мові є чоловічі імена жіночого роду. Наприклад, Ягайла. На "а" закінчується. Так само ім'я Микола не літуанізується ніяк.
Українські імена, які на "а" закінчуються, не змінюються. От в президента Литви прізвище Наусєда. А не Наусєдас. Тому що це жіночого роду слово. Це такі нюанси, і нічого в цьому образливого немає. Це виключно граматика.
- Дякую за відповідь, пане Петре. Ви досить довго живете в Литві і маєте свій власний досвід опанування литовською. Як швидко ви, скажімо так, "осідлали" цю мову? Як швидко подружилися з нею? Як це відбувалося?
- Я теж намагався вчитися за класичними принципами: таблиці, відмінки і так далі. "Я йду", "ти йдеш", "ми йдемо", "вони йдуть"... Це було дуже важко. У мене був знайомий, який вчився в Інституті литовської мови аспірантом. Він приїхав пізніше за мене, а вже литовською так гарно говорить і каже, що мій науковий керівник курси проводить, і за його методикою усе отак швидко! Я поцікавився, потрапив на курси до Сергіюса Темчінаса - це доктор наук, працівник Інституту литовської мови. Він якраз викладає за цією методикою. І я дуже вдячний за те, що його в житті зустрів, і цю методику зустрів.
І ось після курсів у мене просто все пішло вгору. До прикладу, десь півроку знадобилося до рівня B1. Мабуть ще місяці три до B2. Ну а потім воно саме по життю дополірувалося до С1. Тому можу сказати, що, в принципі, півроку достатньо людині, щоб опанувати будь-яку мову.
- Скільки часу треба приділяти щодня вивченню? Тому що українці у Литві часто нарікають на те, що всі багато працюють, і часу практично не вистачає. На відміну, скажімо, від умов у тій самій Німеччині, де мігранти отримують допомогу соціальну і ходять на курси вивчення німецької мови як на роботу. А тут треба приділяти час і роботі, і дітям, і побуту, і так далі. І при цьому ще вчити доволі непросту мову.
- Як казав доктор Сергіюс, важливо вчити краще рідко, але багато. Наприклад, краще один день 4 години, 3 мінімально. Краще чотири. А ще краще вісім. Ніж в день по 10 хвилин. Це ніколи нічого не дасть. Якщо по 10 хвилин на день вчити, то тут така аналогія з бізнесом. Якщо тобі кажуть: "Можеш займатись бізнесом, і через півроку у тебе буде результат. Але треба працювати кожен день". Якщо по 10 хвилин на день, через років десять у тебе щось вийде.
Ви кажете, що українці змушені заробляти, а тому важко вчити мову. Ну тут такий, знаєте, момент, як палка з двома кінцями. Ми ж працюємо, щоб заробляти, так? Якщо ми вивчимо литовську мову, то ми будемо ще краще заробляти. Тому, в принципі, можна зробити цей крок. Ясно, що це непросто, що умови в усіх країнах різні.
- Пряма мотивація?
- Є пряма мотивація. Зі знанням литовської мови для тебе відкритий широкий ринок праці. Без знання він для тебе звужується. Тому це має і економічне підґрунтя. Плюс, наприклад, ті, хто шукають роботу, литовська держава платить стипендію за вивчення мови 420 євро на місяць.
Що я можу сказати? Треба вчити з багатьох причин. Це і вам корисно, і суспільству це приємно, і економічно це має зиск. Тому треба намагатися цей час знайти. Але кажу, що головне - краще рідко, але багато, ніж щодня по п'ять хвилин.
Є ще така теорія. Люди кажуть, що "я вчу по 10 дієслів на день". А що тобі дають ці дієслова? Як ти їх використаєш? Бо литовська мова має відмінки. Наприклад, ви вже вивчили слово "йти". І що? Ви скажете "я йти", "ти йти", "ми ти", "вони йти"? Це ні до чого. Треба "я йду", "ти йдеш", "ми йдемо". Треба в комплексі. Тому що це в англійський так може пройти, а мова, де є відмінки, тут з цим складніше. І важливо вчити одразу фразами, тоді це засвоюється. Бо словами вчити - це не англійська мова, де можна, як конструктор, щось зібрати. Тут треба вчити блоками. Тому порада така: не менше трьох годин на день, двох-трьох разів на тиждень, хто як може. Друга порада: вчити блоками і треба створювати оточення. Включати радіо, щоб у тебе говорило фоном литовською, змушувати себе говорити литовською, не соромитись. Так, як ти вмієш. На тому рівні, на якому ти вмієш.
Наступна порада: дуже допомагає знання якоїсь книжки. "Три мушкетери", наприклад, українською Вам подобається. Візьміть цю книжку литовською. Відкрили, прочитали сторінку українською, сторінку литовською, знов сторінку українською, знов литовською. Ви розумієте сенс, ви розумієте слова. Потім ще пару годин походити і послухати цю книгу аудіо. Наприклад, ці п'ять сторінок, що ви прочитали. І проговорювати, тому що потрібен навик говоріння. Вголос, не про себе.
Можна навіть абстрагуватися, думати про що хочеш, посуд мити. Твої думки тікають, але твій мозок робить свою роботу.
- Можуть допомогти пісні литовські?
- Все допомагає! І пісні. Просто питання концентрації мови. Коли аудіокнигу слухаєш, з 10 хвилин десять - це конкретно розмова. В пісні, наприклад, і музика є. І вже в 10-ти хвилин - тільки 60% слів, інше - музика. Тому все допомагає, але бажана концентрація саме розмови.
- У такому разі як подолати психологічний бар'єр? Тому що ми багато говоримо, і ви звертаєте увагу на те, що треба говорити. Але ж доросла людина виходить в світ, і де говорити? У транспорті, в магазині, самому з собою?
- По-перше, якщо комусь надходять "холодні дзвінки" так звані, коли телефонують і пропонують послуги страхування чи ще щось, ніколи не відмовляйтеся і говоріть якомога довше. І людям приємно, вони заробляють, і ви будете тренуватися, скажімо так. Усі у виграші. Насправді треба просто брати і говорити. І побачити, що це нескладно. Ніхто вас не засудить, ніхто вас не виправить, ніхто вас не покарає. От берете і починаєте говорити на тому рівні, на якому можете. Як можете, висловлюйтеся, і воно потім все прийде.
Тільки через практику можна цей страх подолати. Іншого сценарію немає. Розумієте, треба створювати такі умови, щоб була безвихідь - або литовською, або ніяк - тоді ти нормально заговориш. Коли в тебе буде можливість перескочити на якусь іноземну мову, тоді це дуже важко.
Якщо вже відчуває людина, що вона ніяк не може, треба створити безвихідні умови. Поїхати у Жемайтію, в якесь місто, де взагалі не знають жодної мови, окрім литовської, і там якось прожити тиждень.
Я в Каунасі з таким зустрічався, коли ще литовську так гарно не знав. Був там на виставці, у галереї роботи свої виставляв. Я пам'ятаю, там був будівельник, а він жодної мови не знає, крім литовської. Довелося якось порозумітися. Давайте скажемо щиро, що вісімдесят відсотків мови сприймається невербально, загальним контекстом, і це теж допомагає.
Вивчення мови я порівняв би з тим, як проявляється фотографія. Кинули лист в розчин, і потроху з'являється вся фотографія рівномірно. Немає ж такого, що спочатку очі повністю проявилися, потім повністю рот, потім волосся. Вона проявляється поступово рівномірно. Так само і вивчення мови йде рівномірно.
До прикладу, скульптура. Ми почнемо ліпити портрет, він потроху стає портретом. Але спочатку це якась маса з глини, потім це якась геометрична обробка, умовно кажучи. Ніхто не робить одразу: зліпив око, а потім ніс, а все інше не зліплено. Все воно поступово і одночасно з'являться. Так і мова. От коли вивчаєш, для тебе на початку це велика пляма. Але ти в цій плямі розумієш якісь моменти. Поговорив з литовцями - ти щось зрозумів, щось не зрозумів. Просто з часом пляма стає щільнішою і щільнішою, і ти все краще і краще розумієш мову. Але треба починати.
Хтось литовською, наприклад, у тебе щось спитав, ти йому, як зміг, відповів. Слухай, що він каже. Ти може зрозумієш 20%, але ж ти весь контекст зрозумієш, в принципі, нічого смертельного не пропустиш. І поступово ці 20% перетворюються на 100%. Просто головне - брати і включатися у цю бійку за вивчення мови.
- Пригадую свою знайому, яка вже втретє намагається здати державний іспит на один із рівнів литовської мови. Вона не падає духом, не впадає у відчай, але в неї ніяк не виходить. Справді, досить складно здати державний іспит з литовської мови в Литві для українців?
- Я не знаю, там є три категорії, на яку категорію люди здають. На ту, щоб отримати постійну посвідку, я, наприклад, без підготовки пішов і здав. Там насправді не так все складно. Просто я думаю, що багато у викладанні мови є психологічних моментів, що люди багато не філологічних проблем мають, а саме психологічних установок і перепон.
Що я раджу тим, кому треба буде здавати цей тест? Ясно, що треба вчити литовську мову. Записатись на цей тест і просто піти пробно здати. Ти будеш розуміти, що і як. Щоб не в останній день, коли тобі завтра треба на роботу принести довідку, і ти пішов здавати. Так насправді не вийде, бо там треба за місяць реєструватися. Просто пробно записатись і просто себе перевірити. Ти побачиш свої сили, ти побачиш, де ти кульгаєш, ти розумієш, що треба підучити. Я так би радив.
- Дякуємо за поради! Нагадаю слухачам, сьогодні надихав вчити литовську мову на "Українській Хвилі" вчитель литовської мови в Міжнародній українській школі Литви і викладач литовської для дорослих на курсах литовської мови, співзасновник Українського Дому в Литві, скульптор, активний громадський діяч, волонтер Петро Пирогов. Я сподіваюся, ваші настанови не минуться даремно для тих, хто вагається, для тих, хто має якісь питання, і для тих, хто зараз стоїть на шляху вивчення литовської мови.
Спасибі за моральну підтримку, за корисні поради. І, можливо, насамкінець ще підкажіть, будь ласка, все-таки спілкуючись з литовцями, знаючи, наскільки ці люди привітні, наскільки вони відкриті, скільки вони зробили для українців, важливо не припуститися якихось етичних помилок. Які вирази неприпустимі або інколи бувають, може, наголоси? Ми ж знаємо, що ми, українці, не сприймаємо "на Україні". Досить довгий контекст, але ми розуміємо, що можливо є щось таке, чого варто уникати у спілкуванні з литовцями?
І зустрічне. Як, володіючи литовською навіть на мінімальному рівні, виказати повагу литовцям, зробити їм приємне?
- Об'ємне питання. По-перше, хочу надихнути. Я такий самий приклад, як і Ви. Я приїхав у Литву в 2015 році, так само не знав литовської. Зараз я викладаю на курсах в школі. І всі так зможуть. Я думаю, що я не якийсь вундеркінд. Це все доступно. Бо якось не дивує, коли українці в Британії говорять англійською. Чи українці в Німеччині німецькою, в Польщі польською. Просто треба не боятись, все у всіх вийде. Далі з приводу такої, як Ви кажете, риторики. То я можу сказати, що слово "Прибалтика" є неприпустимим. Це образливий термін, тому що це російський термін колоніальної політики. У них там є ще, наприклад, "Закавказзя". Хоча яке "Закавказзя" для азербайджанців? Південний Кавказ це просто. І балтійські країни, країни Балтії. А з приводу фраз, то можуть бути жарти, де замість "viso gero!" (усього найкращого! - укр.) хтось може сказати "visi geria" (усі п'ють - укр.). Але в принципі таких моментів небагато, якщо в принципі навіть хтось скаже щось випадково… Я колись сказав теж, коли мову не сильно знав, не "яка ти гарна" ("kokia tu graži" - лит.), а "kokia tu grąžą" ("яка ти здача" - укр.). Усі посміялися і все. Тому я думаю, що не треба боятися.
Це завжди кумедно, і це не призводить до якихось образ.
- А зробити приємно? Можливо, якась така є фраза, яку можна вивчити, знаючи мінімальний набір литовських слів, і при цьому сказати людині те, що їй буде приємно почути?
- Можу сказати, що мова - це лише засіб вираження твого внутрішнього меседжу у якійсь мірі. Тому якщо ти випромінюєш позитив, вдячність, то в які це слова буде загорнуте, - це вже, так би мовити, інше питання.
Можна завжди сказати "Labai jums dėkui!". Слово "dėkui" - це більш формальне, ніж "ačiū", більш високе. І воно дуже схоже на українське "дякую". "Esu labai dėkingas!" - "Я дуже вдячний!". Головне - це від себе випромінювати позитив, тому що тут сенс не у формі, а у самому сенсі. І я думаю, що все буде гарно.
- Ви слухали передачу "Українська Хвиля". Сьогодні у ній взяв участь митець і освітянин Петро Пирогов. З ним спілкувалася Олена Головатенко. До ефіру передачу допомогав готувати Олег Головатенко. За режисерським пультом працювала Sonata Barčytė Jadevičienė.
Почуваємося з Вами, друзі, на Radio LRT Klasika наступної суботи, як завжди о 14:30. Також нагадаю, що "Українську Хвилю" можна слухати у будь-який зручний час в радіотеці на сайті LRT.lt.
