У Вільнюсі відбувається 13-та міжнародна конференція Центру дослідження та розвитку демократії ім. А. Сахарова про майбутнє України після війни - "Як завоювати міцний мир". У ній беруть участь понад 30 високопоставлених дипломатів, політиків, науковців, правозахисників. Одне з обговорюваних питань - незаконне вивезення російською окупаційною владою українських громадян на територію Росії. Про це Російська служба Радіо LRT поговорила з головою Центру з прав людини "ZMINA" Тетяною Печончик.
- Тетяно, напевно, символічно, що сьогодні, у день початку насильницької депортації кримськотатарського народу в 1944 р., ви на Сахаровській конференції у Вільнюсі говорите про насильницьке вивезення українських дітей російською владою.
- Так, сьогодні дуже сумна річниця - це День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу, коли впродовж лише кількох днів відбулася етнічна чистка в Криму, і всі кримські татари були депортовані до республік Середньої Азії - до Казахстану, до Узбекистану. Половина з депортованих померли під час дороги від голоду, від хвороб.
На жаль, цей величезний злочин сталінського режиму, злочин Радянського Союзу залишився безкарним: дуже мало країн світу визнали цю депортацію як геноцид кримськотатарського народу, тобто навіть у політичних оцінках не було належної уваги до цього питання. І ми бачимо, що через 79 років після тієї трагедії Російська Федерація фактично здійснює те саме - злочинні масові депортації українців з новоокупованих територій. Але сучасна депортація має інший вигляд, бо якщо ми говоримо про сталінську депортацію, то ми всі пам'ятаємо товарні вагони, голод, хвороби, коли цілі народи звинуватили у співпраці з нацистською Німеччиною, а зараз Росія проводить депортацію українців під маскою "евакуації", під маскою того, що вони "рятують" наших громадян, але, "рятуючи" їх, дають виїхати тільки в один бік: на територію Російської Федерації або на новоокуповану територію України.
Якщо про депортацію дорослих ще можна посперечатися, що, можливо, є люди, які справді хочуть виїхати на територію Росії, то діти не можуть робити свідомий вибір, і тут депортація очевидна, це - воєнний злочин, злочин проти людяності. Ми вважаємо, що це також і одна з ознак геноциду проти українського народу, тому що це не тільки депортація українських дітей до Росії, а й здійснення політики стирання їхньої національної ідентичності. Відбувається незаконне всиновлення українських дітей російськими сім'ями, їм навіть інколи змінюють імена та прізвища, якщо ми говоритимемо про сиріт.
Звісно, ми були дуже раді рішенню Міжнародного кримінального суду оголосити в міжнародний розшук підозрюваних воєнних злочинців Володимира Путіна та Марію Львову-Бєлову саме за депортацію українських дітей.
- Тетяно, що ще необхідно зробити для вирішення цього питання?
- По-перше, потрібно зупинити депортації та усиновлення. Навіть попри виданий ордер на арешт, депортація триває. Зараз вивозять людей із Запорізької області, очікуючи українського наступу: людям не дають евакуюватися на територію, підконтрольну владі України.
По-друге, потрібно зробити все, щоб ті громадяни України, які були депортовані, змогли повернутися - дуже часто виникає проблема, наприклад, з документами: люди втратили свої українські паспорти або в них відібрали документи росіяни. Річ у тім, що на території Росії їх реєструють у програми надання тимчасового притулку, щоб видати людям хоч якісь гроші на харчування, відбирають паспорти. А потім українці без документів не можуть виїхати, а якщо є документи у батьків, немає документів у дітей або просто немає грошей на дорогу, адже багатьох було вивезено у віддалені регіони Російської Федерації.
Є волонтерські ініціативи, які допомагають людям виїхати, наприклад, однойменна ініціатива "Допомагаємо виїхати". Волонтери збирають кошти краудфандингом, купують квитки і допомагають українцям виїхати з території Російської Федерації.
Україна, зі свого боку, як держава, вперше зробила "онлайн"-процедуру ідентифікації громадян для видачі документів. Потрібно визнати, що це досить революційне рішення. Зрозуміло, що на території Росії зараз не працюють наші посольства, консульства, ми не можемо провести фізичну ідентифікацію громадян, щоб видати паспорти, документи на виїзд, тому дистанційна ідентифікація, видача документів без фізичної присутності громадян - це дуже важливий крок нашої держави. І тут дуже важливо надавати цю інформацію, консультувати людей, допомагати їм, щоб вони отримували відповіді на всі правові питання, як виїхати, як отримати матеріальну підтримку для виїзду, супроводу.
- Тетяно, а які ще питання виникають у зв'язку з незаконною депортацією українських громадян?
- Звичайно, найголовніше, щоб не тільки російський президент Володимир Путін і омбудсмен з прав дітей Росії Марія Львова-Бєлова були покарані. До системи депортації українських дітей і дорослих залучена величезна кількість інших російських чиновників і, до речі, білоруських також. Тому дуже важливо зібрати факти щодо всіх рішень, які ухвалювалися, важливо, щоб ці люди теж понесли кримінальну відповідальність за участь у масовій схемі депортації українських громадян.
- Тобто потрібен постійний моніторинг, потрібно фіксувати всі випадки вивезення дітей і дорослих?
- Так, тут, до речі, дуже важлива робота журналістів: знаходити різні рішення, знаходити документи, хто був причетний до цієї схеми, як вона проводилася. Це - по-перше.
По-друге, якщо ми говоримо про дітей, проводити журналістські розслідування, розшукувати дітей, яких було вивезено на територію Російської Федерації, доводити до відома про це українські органи влади.
Станом на цей момент український уряд має інформацію про 19 тисяч депортованих дітей. Звісно, це тільки ті дані, які були зібрані, ми розуміємо, що справжня цифра набагато більша. Тому дуже важливо, щоб усі люди доброї волі, які мають інформацію про вивезених українських дітей до Росії або насильно переміщених на окуповані території України, надавали інформацію українським органам влади.
- Тетяно, чи є у вас контакти з правозахисниками на території Росії?
- Зараз, на жаль, більшість російських правозахисників, з якими ми працювали, виїхали, вони не перебувають на території Російської Федерації. Але деякі і зараз, перебуваючи за межами Росії, допомагають нам, вони беруть участь в ініціативах з надання допомоги для виїзду українських громадян. Ті, хто залишився в Росії, перевантажені роботою, їх, щоправда, не дуже багато.
Але є адвокати, робота яких теж дуже потрібна, тому що зараз тисячі українців перебувають у полоні Російської Федерації або як військовополонені, або як цивільні заручники. Дуже часто, особливо якщо ми говоримо про цивільних осіб, Росія утримує їх у СІЗО, у в'язницях "incommunicado detention" - тримання під вартою без зв'язку із зовнішнім світом, тобто не визнаючи факти, що вони утримують таких людей. Цим людям не висувають жодних кримінальних звинувачень. Фактично - це викрадення людей і їх утримування без правових підстав.
Російські адвокати пишуть запити і допомагають знаходити таких людей. На жаль, ця робота не дуже результативна, тому що Російська Федерація заперечує факт утримування українських громадян, а ми знаємо, що вони там є. Наприклад, інші українці, яких уже звільнили, розповідали нам, що бачили їх у СІЗО в Курську, в Брянську, в інших російських містах. Мій колега - журналіст інформаційного агентства УНІАН (УНІАН) Дмитро Хилюк був викрадений ще в березні минулого року, коли російська армія захопила частини районів Київської області, після свого відступу вони вивезли і частину цивільних заручників.
Офіційно Росія досі не визнає факт утримування Дмитра. Скільки зараз таких цивільних заручників у російських в'язницях, невідомо. За міжнародним правом обміняти їх на військових не можна, а відпускати таких заручників країна-агресор не хоче.
