На каналі Радіо LRT Klasika передача "Українська Хвиля". У студії працює Олег Головатенко.
- Вітаємо вас, друзі! Наприкінці березня Литву відвідав Вселенський патріарх Верфоломій I. Його візит відбувся після рішення Константинопольського Патріархату відновити п'ятьох литовських православних священників, яких позбавила сану литовська епархія РПЦ. Священники звернулися до патріарха Верфоломія і були відновлені в сані вже як священики Константинопольського патріархату. І вже зараз українські біженці мають можливість відвідувати щотижневі богослужіння без посередництва Московського патріархату.
Під час свого візиту Патріарх заявив про можливість створення церковної структури Константинополя у Литві, а також про співвідповідальність РПЦ за військові злочини в Україні. Тим часом у Вільнюсі РПЦ створює так звані "українські" парафії з українською мовою і закликає біженців на недільні служби, не перериваючи при цьому зв'язку з патріархом Кирилом.
Такі маємо на сьогодні новини, але не забуваємо друзі, що наближається світла Свято Великодня. Православні святкуватимуть його вже за тиждень, а наші брати у Христі католики вже цієї неділі.
Тож хочу представити нашим слухачам гостей студії - священика Константинопольського патріархату отця Гінтераса Сунгайлу і члена правління Українського дому Литви пана Петра Пирогова.
Доброго дня!
- Вітаю!
- Доброго дня!
- Отже, наближається свято Великодня. Воно буде вже за тиждень, цієї неділі буде Вербна неділя. Наші брати-католики відзначатимуть свято вже цієї наділі.
Розкажіть, які нас чекають події, служби священиків Константинопольського патріархату, де вони будуть відбуватися, куди українці можуть прийти і розділити цей настрій, це піднесення, це неповторне відчуття величі Божої без посередництва, як я вже сказав, Московського патріархату?
Гінтарас Сунгайла:
- Опівночі Великодня будуть служби Константинопольського патріархату різними мовами у Вільнюсі, Каунасі та Клейпеді. Детальну інформацію можна буде знайти на ortodoxas.lt. Також на Великдень приїжджає священник православної церкви України отець Георгій Коваленко.
Він також служитиме в день Великодня в Анікщаї об 11 ранку.
Петро Пирогов:
- Я хочу доповнити отця, що буде трансляція на Delfi.lt, також на сторінці Українського Дому і ortodoxas.lt, а також на сторінці музею Баронауска. Ще буде Великдень в ранку служба в Обя́ляй (лит. Obeliai) в Рокішкському районі українською мовою.
Також отче, нагадайте про освячення пасок. В Україні це велика культура, люблять це діло.
Гінтарас Сунгайла:
- У Велику суботу напередодні Великодня з 12 години дня до 19-ї години вечора в стінах Українського Дому буде чергувати священник і в капличці при Українському домі буде проходити освячення Великодніх явств, пасок, а також буде програма, яку готують волонтери. Тому запрошуємо всіх охочих посвятити паски, ну а вночі на службу.
- Я хочу відзначити, що це дуже така радісна і добра новина, що до українців в Литві їде капелан, фактично, який вже тут був отець Георгій Коваленко, представник Православної церкви України. Дякую за інформацію, увпевнений, що ця інформація також з'явиться на українському розділі порталу LRT.lt, коли вже буде наближатися це свято. Ми поінформуємо наших читачів, а зараз я хочу повернутися до значення візиту Вселенського патріарха Варфоломія І, який наприкінці березня відвідав Литву.
Він, як на мене, зробив дуже важливих дві заяви. Перша заява була стосовно формування тут структури Константинопольського патріархату. Нагадаємо нашим слухачам, що є і діють п'ять священників Константинопольського патріархату на території Литви.
Гінтарас Сунгайла:
- Вже сьогодні ще двох приняв Патріарх священників, так вже 7 священників і діакон.
- Я вас світаю з цією радісною новиною, і всіх мирян, і всіх православних українців, у яких збільшуються можливості спілкуватися з настоятелями таким чином.
І нагадаю, що перша важлива заява Вселенського патріарха була присвячена формуванню структури Константинопольського Патріархату на території Литви.
А друга заява була просвячена спів відповідальності Російської православної Церкви за злочини в Україні. Тобто, патріар Кирило в своїх заявах напряму заявляв і освячував дії російських військовослужбовців.
Всі ми знаємо про той храм, який в демонічному такому вигляді існує військовий.
Петро Пирогов:
- Капищем Бога війни називають його на території Росії.
- Там такі дивні язичніські артефакти, які не притаманні певно православній вірі, православній Церкві.
Петро Пирогов:
- Можна прикластися до фуражки Гітлера.
- Ну ось я про це, власне, і кажу. Тож хотів запитати нашого оця Гінтераса. Скажіть, що це буде за структура. Це буде екзархат Константинопольського патріархату чи якась вже автокефальна Церква православна Литви? До чого ви, власне, прагнете? І в чому буде різниця для віруючих православних у Литві для українців? Історично, в принципі, ми мали колись епархії Київської митрополії Константинопольського патріархату, які вже потім Москва підпорядкувала собі через певні історичні процеси, які відбувалися наприкінці 17 століття. Ці процеси названі незаконними. Тож, отче Гінтерасе, будь ласка, розкажіть, як ви це бачите?
- Історично Литовська православна церква - це була частина Київської митрополії Константинопольського патріархату. Зараз, дивлячись на ці жахи війни і на те, що коїться в Україні, і на ті слова, які під час війни пробує виголошувати патріарх Кирило, багато вірючих не хочуть належти до структур Московського патріархату.
Оскільки вірючих православних у Литві маленька кількість, тому не йде мова про Автокефальну церкву.
Ми хочемо належати до церкви, яка не є частино політичного режиму, ми хочемо, дивлячись в історію, бути частиною, як це було раніше, Констанопольського Патріархату.
Патріарх називає цю структуру, яка засновується, екзархатом.
Слово екзархат має багато еклізологічних значень, але нам важливо в цій ситуації мати своє самокерування на місці. Як частина церкви Констанопольського Патріархату.
- Я так розумію, що коли це вже буде Константинопольський екзархат, то можна від його імені буде запрошувати і священників Православної церкви України для зустрічей з віруючими українцями, які, крім того, що будуть ходити на служби Константинопольських священників, вони все-таки хочуть спілкуватися зі священниками з України, але Томос не дозволяє створювати якісь структури на території інших держав.
Петро Пирогов:
- Коли Констанопольський Патріарх мав візит до Литви, він в тому числі зустрічався із українською громадою, з нами усіма. І він почув це прохання українців. І от якраз Георгій Коволенко зараз прибуває за проханням Констанопольського патріархату. З його блословіння.
Так буде і надалі, тому що Констанопольський патріархат надав автокефалію Православній церкві України. І тому ми в дуже тисних зв'язках і спілкуванні. І надалі будемо це продовжувати.
Звичайно, що духівництвом українських вірючих буде займатися і священник з України, знаючи українські духовні традиції. Але важливо також розуміти, що церква формується не за національноюм ознакою, а за територіальною.
Це є така російська маніпуляція, що де є росіяни, там має бути російська церква.
Спільнота Константопольського патріархату в Литві має різнонаціональне нашарування, тому є і литовці, і українці, і греки, і грузини, і болгари, і усі можуть, зберегаючи свої духовні традиції, бути у церковні єдності і в молитві. Плекати свою мову, свою культуру, свої духовні традиції.
Для того, щоб українці могли зберігати духовну спадкоємність, свої духовні традиції, для цього будуть запрошені в тому числі священники з України.
- Тобто, українці справді раді, і немає якихось протиріч ходити до Константопольського Патріархату, але щоб власною мовою можна було молитись і робити це периодично.
Петро Пирогов:
- Можна дещо доповнювати? В принципі, ми всі є членами Вселенської Церкви Христової, і питання юрисдикції, в цьому плані - другорядне питання. Тому так, дійсно, тут будуть священники з України, але це не є якимось політичним питанням. Бо дехто, я зустрічаю такі думки, що ось... Якщо це буде священник, наприклад, етнічний українець Канади, він теж знає українські традиції. Або так само є багато з діаспори. Бо Константопольський патріархат за томосом опікає всю українську діаспору.
Я хотів би додати, що таке складеться враження, що побіцяли створити структуру, і поки ще не має про що говорити, тому поки ми не говоримо.
Але тут така ідея, що вже є ці священники, вже до мене звертаються люди, і кажуть, що патріарх приїхав, побіцяв створити структуру, ось чекаємо. Але чекати не треба, вже можна долучитись.
- Зараз в Україні відбуваються дуже буремні, скажімо так, події біля Києво-Печерської Лаври, коли закінчився термін оренди, встановлений прямий канонічний зв'язок УПЦ Московського патріархату з Російською православною Церквою. Україна знаходиться у війні, і логічно, що держава попросила звільнити територію заповідника, який є державною власністю. І от російська церква в Україні, вона наполягає, що вона не Московський патріархат, тобто вони Українська православна церква, яка нібито перервала зв'язок з Москвою.
Тим часом патріарх московський у зверненнях до інших патріархів, називає все-таки це Українською православною Церквою Московського Патріархату.
Деякі православні, віруючі в тому числі, і тут у Литві, вони кажуть, ну «какая разніца?».
До речі, «какая разніца?» - це такий мем в негативному смислі, що «какая разніца?» до якої церкви ходити. Тобто, це спілкування з Богом. Все-таки, з точки зору Вселенської патріархії і з точки зору вже другого питання, другої заяви Вселенського патріарха про співвідповідальність Російської православною церкви, якби це прокументували? От, яка різниця? Куди ходити православним віруючим?
Петро Пирогов:
- Ну, по-перше, в Євангелії є такі слова "по плодах їхніх пізнаєте їх". Слова – це одне, а рішення – це інше. І це така собі гібрідна гра на внутрішньоукраїнську аудиторію, і в православному світі всі розуміють, що це як була російська церква, так і залишилась.
Тому, з приводу ходити чи не ходити, це, знаєте, питання моральне. Ніхто не оскаржує канонічність таїнства Російської православної Церкви, але є така ще й моральна складова.
Уявимо, вкрай таку алігорію про те, що хтось спричинив шкоду твоїй сім'ї, дуже таку велику. Чи готовий ти йти до нього сповідатися, причащатись? Хоча, в принципі, його таїнства дійсні. Чи підеш ти? Ну, люди кажуть, що ні. Ну ось так думка.
Гінтарас Сунгайла:
- В Литві на сьогодні не було ніякої іншої православної церкви, тільки Московський Патріархат.
Я коли почав своє священачецьке служіння, я собі це пояснював так, що іншої канонічної структури на території Литви немає, таїнства дійсні, тому я тут служу.
Після 24-го лютого минулого року я змінив свої погляди, і я до цього мав якусь внутрішню роботу, але це дуже змінило моє ставлення до цих подій.
Що особливо мене торкнулося під час цих подій, це запитання одного парафіянана. Він каже, а що буде далі з церквою? Тому що я не можу далі водити свої дітей на молитви в Московський Патріархат.
Він каже, я розумію і ви, панотче, розумієте, що все, що каже Патріарх Кирило, це є обман. Ідеологія Русского міра.
Тому що, коли ми на службах поминаємо Кирилла як Великого господина і отця нашого... І що робити, якщо в один день моя дитина прийде і почне мені мені проповідувати Русскій мір?
Тому що одне питання, коли це робить священник на парафії, а інше, коли сам Патріарх. І я в той момент подумав, що я сам маю маленьку дотину, сина. Що буде, якщо мій син почне казати не те, що кажу я, а те, що каже Патріарх? Чи хочу я, щоб мій син був, наприклад, священником в такій структурі, де Патріах проповідує подібні речі? І чи хочу, щоб він був такий, як я?
Я розумію, що я не хочу приймати цей ризик. Чи прийме мій син цю ідеологію Русского міра, чи ні. І це наштукнуло мене на моє рішення. Потім я був заборонений в служині, але зараз відновлений.
І я знаю, що мій син, якщо прийде на службу, він буде чути від Патріарха християнські речі.
Я можу сказати іншим, що якщо вам не подобається те, що кажуть Патріарх Кирило, то навіщо ці компроміси? Навіщо вести своїх дітей в ту церкву, де проповідуються подібні речі, якщо зараз є альтернатива?
- Тим часом Патріарх Кирило відмовляється поминати предстоятелів інших церков. І патріарха Варфоломія, і митрополита Київського Епіфанія.
- Це односторонній розрив спілкування. І його всіхсвятість Патріарх Варафоломій робить все, щоб це не перетворилося в повноправний розкол. Патріарх Варафоломій робить усе, щоб Московський Патріархат повернуся до взаємного спілкування. Двері завжди відчинені. Як і Господь чекає кожну людину, і залишає двері відкритими.
- У Вільнюсі створюється так звана "українська" парафія Параскеви П'ятниці. Тобто, українською мовою Російська православна Церкова закликає українців відвідувати служби. Як це сприймати українцям? Тому що фактично вони ніде не пишуть, що це Російська православна Церква. Ваш коментар з цього приводу.
Петро Пирогов:
- Я можу сказати, що ніхто не проти людей, які хочуть молитися в Російській православній церкві, якщо є таке бажання. Основна проблема, на якій ми наголошуємо як українська спільнота Вільнюса, що людей вводять в оману. Ніде не вказується, що це Російська православна Церква. Тому це основна проблема, як нам здається. Тому що, якщо люди мають бажання йти в Російську православну Церкву, де згадується Патріарх Кирілл, це їхнє особисте рішення, свобода віросповідання.
Інший момент, який підкреслює вчергове момент залежністі УПЦ МП від Російської православної церкви, якраз от служення цього священника Віленської єпархії. Тому що він наголошує, що він тут знаходиться за благословенням свого правлячого архірея Митрополота Харківського і Богодухівського Онуфрія.
Якби УПЦ МП була б незалежною Церквою, він би не міг служити тут з благословіння свого правлячого архірея, тому що таке рішення прийматися через Синод однієї Церкви і через Синод іншої.
Де-юре, якби Українська православна Церква під керівництвом Матрополита Онуфрія була б незалежна, то цей священник мав би звертатися через відділ зовніші церковних зносин УПЦ, що він хоче поїхати в РПЦ. І його рішення мали б розглядати на Синоді в Москві і давати йому право служити на території Російської православної Церкви. А те, що він по відрядженню свого єпархіального архірея тут служить, це просто зайвий раз не треба відкривати висновків спеціальних комісій. Просто треба дивитися на якісь певні дії, як ми кажемо, "по плодах їхніх пізнаєте їх".
Тому цей аспект.
Інший еспект, що людям кажуть, що це "українська" парафія, що вони "не поминають Кирила". Коли вже кажуть, що це "українська парафія", в якій "можна не поминати Кирила", то вже це якось викликає питання, якби ви самі цим свідчите, що це є частина РПЦ. Тому що не має проблем у Констанопольському Патріархаті не поминати Кирила, чи, наприклад, в Антіохійському. Тому це досить така спеціфічна тема.
Я сподіваюся, що люди, які йдуть туди, усвідомлюють, що вони йдуть в парафію Російської православної Церкви, що у всіх інших храмах цієї парафії поминається Патріарх Кирило. І так само цей священик, панотець Андрій, він так само, коли служить іншу службу, він так само поминає Патріарха Кирила, про що можемо подивитись на записах богослужінь.
Гінтарас Сунгайла:
- Кожен громадянин і житель Литви має право обирати ту релігію, яку він хоче. Це гарантовано Конституцією.
Люди мають розуміти, що у Литві діють дві канонічні православні спільноти. Одна частина належить до Московського Патріархату, інша - до Константинопольського Патріархату.
Є проблема в тому, що людей вводять в оману, коли кажуть, що існує якась Литовська православна церква, яка не є частиною Московського Патріархату, що не відповідає дійсності.
І це дуже схоже на те, що коїться в Україні в церкві, якою керує митрополит Онуфрій. Тому що це не є правда, тому що нема ніякої Литовської православної церкви. В Литві існує дві православні спільноти - Московського Патріархату і Константинопольського.
Петро Пирогов:
- Я трохи хочу ще отця доповнити, що в Україні хоча б є якісь причина називати Українську православну церкву (МП) якось, тому що вона має грамоти від Патріарха Олексія ІІ, що є там в Статуті самої РПЦ про неї окрема глава і так далі.
А в Вільнюсі Віленсько-Литовська Єпархія РПЦ - це така сама юридична і канонічна одниція, як Вороніжська Єпархія чи Білгородська, тому тут ще менш причин казати про якусь Литовську православну церкву.
- Чи можуть тут діти українські отримати зараз чи колись в перспективі духовну освіту? Щось подібне до духовних закладів планується відкривати в рамках екзархату Константинопольського Патріархату у Литві?
Гінтарас Сунгайла:
- Як я казав, його всіхсвятість Патріарх Варфоломій дуже піклується про українців у Литві. І в Литві згідно закону релігійне виховання може бути як при парафії, так і в школі. Якщо буде така вимога зі сторони української спільноти, а вона є, то Константинопольський Патріархат попіклується про це питання з приводу викладачів, а також катихетів. І хочу звернутися до українців по всій Литві, якщо ви маєте питання духовної опіки або духовного виховання дітей, то звертайтесь до місцевої влади, також звертайтесь до українських організацій, і також на пошту канцелярії на сайті ortodoksas.lt.
- Дякуємо за цю інформацію! Наша передача добігає кінця. Фактично, насамкінець хотілося почути все-таки ваші більш святкові думки чи думки, які притаманні у Страсний, Великий тиждень. То, будь ласка, отче Гінтарасе, зверніться до пастви, до українців, до православних литовців, білорусів, які теж добре розуміють українську мову.
- Минулого року у Страстну седмицю я переживав особисто, тому що це той період, коли я був саме заборонений у священослужінні. Бачивши страждання Христа і переживаючи страждання в період Страстної седмиці, дивлячись на свої проблеми, я розумію, наскільки вони малі відносно того, що пережив Христос. Скільки всього він зробив для всіх людей. Тому що, дивлячись на Його страждання, я розумію, наскільки він може розуміти кожного з нас, хто переживає страждання. І я хочу сказати всім, що протягом Страсного тижня ми можемо побачити ті страждання Христа і зрозуміти, що наскільки він страждав, він розуміє і наші страждання.
Але Страсна седмиця закінчується Його Воскресінням. Його Воскресіння дає нам надію на те, що Господь завжди виконує свої обіцяння.
Тому що завжди після темряви приходить світло. Завжди після страждань приходить Воскресіння. Ніколи Господь не залишить страждаючою людину одну страждати. І розуміючи це, маючи надію, будемо жити надією на своє власне Воскресіння.
І Господь завжди своїм Воскресінням показує, що справедливість буде відновлена там, де зараз коїться несправедливість.
І ми маємо надію, що Україна так само після цих страждань Воскресне.
Бажаю жити з надією на Воскресіння!
Христос Воскрес!
- Воістину Воскрес! Дякую, отче, і дякую, пане Петре, за цю зустріч! Вітаємо наших братів-католиків зі світлим Воскресінням Христовим, а всіх православних з вербною Неділею! Тож, дорогі слухачі, ми почуємося з вами наступної суботи, як завжди о 14.30. Також нагадаю, що Українську Хвилю можна слухати в будь-який зручний для вас час в радіотеці на сайті LRT.lt.
А сьогоднішню передачу підготували і провели звукорожасер Соната Ядавічєне та журналіст Олег Головатенко.
- Дякуємо!
