Відповідно до Закону про державну мову Литви, кожен громадянин має право на спілкування, обслуговування та отримання інформації литовською мовою. Тому всі іноземці, які приїжджають до Литви на роботу, зобов'язані скласти іспит на знання литовської мови. Виняток було зроблено лише для українських воєнних біженців, яким на вивчення та складання іспиту надали 24 місяці.
На даний момент біженці з України отримують листи, в яких їм нагадують про необхідність вивчення литовської мови та про майбутній іспит. Голова Державної мовної інспекції Аудрюс Валотка в інтерв'ю LRT.lt розповів, які вимоги висуваються до знання литовської мови, хто стежить за складанням іспиту, і чому деякі люди, проживши багато років у Литві, відмовляються вивчати державну мову.
- Українські воєнні біженці нещодавно отримали листи від Департаменту міграції, в яких йшлося про те, що українцям, які перебувають на території Литви понад 24 місяці і збираються тут працювати, необхідно знати литовську мову та скласти обов'язковий тест. Чому такі листи були надіслані і для чого українцям потрібна литовська мова?
- Литовська державна мова потрібна не лише українцям, а й усім жителям Литви. Це, по-перше, і це найголовніше. У законі про державну мову чітко написано, що кожен мешканець Литви має законне право на обслуговування або, наприклад, на лікування державною мовою.
По-друге, людина, яка володіє литовською мовою, почувається безпечніше і комфортніше. Адже можуть бути різні ситуації. Ви телефонуєте, наприклад, в 112 і як ви пояснюєте, що вам потрібно? Так, можна англійською, російською, українською, але буває, що на тому кінці дроту людина говорить тільки литовською, а у вас трапилося щось страшне, і ви не можете нічого пояснити.
Також дуже важливо розуміти литовську, щоб елементарно прочитати те, що написано, ті самі правила та закони. Це також безпека людини.
- Які вимоги до знання литовської мови та від чого залежить необхідний рівень володіння мовою?
– Це залежить від робочих позицій, чим людина займається. Якщо ви, наприклад, водій і вам доводиться лише заповнювати якісь стандартні документи або поспілкуватися з пасажиром, ви повинні розуміти, що написано і якісь мінімальні фрази. Це найнижчий рівень, що відповідає європейському А2.
Якщо ж ви хочете працювати десь на державній службі – це вже обов'язковий рівень В2 та вище, оскільки документів та спілкування там набагато більше.
- Тобто, мова обов'язкова тим людям, які працюють з людьми? Якщо людина лікар, наприклад, який рівень їй необхідний?
- Литовська обов'язкова усім тим, хто спілкується з людьми. Це і сфера обслуговування, і лікарні, і державні служби та навчальні заклади.
Ми маємо цілий документ, де детально розписано, для якої професії який рівень необхідний. Лікар, на мою думку, повинен мати рівень В1.
- А якісь штрафи чи обмеження передбачені у разі незнання литовської і хто це контролюватиме та перевірятиме?
– По-перше, Державна мовна інспекція намагається обійтися без штрафів. Востаннє, коли ми вимагали заплатити штраф – це було у 2019 році. Адже, в принципі, в Литві люди дуже стежать за цим питанням, ті ж роботодавці, які беруть людей на роботу. Але, якщо почнеться якийсь правовий нігілізм, ми, звичайно, маємо право оштрафувати. Сума штрафу складає до €300. Для порівняння, в Естонії - €2600.
За знання литовської мови співробітника відповідає роботодавець, він же й сплачує штрафи, у разі чого. Тому роботодавець зацікавлений у тому, щоби шукати компромісні варіанти зі своїми співробітниками.
Наприклад, так зараз буває в аптеках. Є аптеки в Литві, де працюють кваліфіковані українці, але поряд з ними завжди знаходиться співробітник, який розмовляє литовською і у разі якоїсь складної ситуації він підходить, перекладає, допомагає. І людина, яка прийшла в аптеку, отримує допомогу рідною мовою.
- Хто контролює те, знає людина литовську мову чи ні? Наприклад, якщо жителя Литви обслуговують не державною мовою, він звертається до вас зі скаргою?
- Так, звернутись у цьому випадку можна до нас. Ми контролюємо знання литовської мови та відповідаємо за це. Але, на відміну, наприклад, від наших колег з Естонії, які перевіряють особисто знання мови, наші інспектори самі цього не роблять і рівень володіння мовою не визначають. Нашим інспекторам потрібно пред'явити документ. Якщо ви закінчили не литовську школу, не литовський університет, нехай ви навіть непогано розмовляєте литовською – нам потрібен документ, який підтверджує ваш рівень знання державної мови.
Я розумію, що це звучить дуже бюрократично, але ми маємо побачити документ. Якщо його немає, то інспекція обов'язково вимагатиме скласти іспит.
- Який процес реєстрації на складання іспиту, куди людині потрібно звернутися?
- За запитом ми – Мовна інспекція – консультуємо на ці теми, але я коротко можу сказати, що цим займається самоврядування. Потрібно йти чи дзвонити до самоврядування, питати, де і коли буде черговий іспит з державної мови, і там все скажуть. Такі іспити проводяться регулярно і вони розбиті за рівнями, які вам потрібні.
- Коли останній термін складання іспиту? Іншими словами, як людина може дізнатися, коли їй потрібно складати іспит і скільки ще має часу на підготовку?
- Це залежить від того, коли людина отримала статус біженця. З моменту отримання статусу біженця він має рівно 24 місяці, щоб вивчити та скласти іспит. Після закінчення цього терміну вся ця індульгенція проходить і іспит має бути складений.
- Закон про державну мову та складання іспиту стосується всіх іноземців у Литві чи лише українців?
- Період у 24 місяці надано лише українцям. Точніше, не просто українцям, а українським воєнним біженцям, які мають такий офіційний статус. Щодо інших іноземців у Литві такий виняток не застосовується, і вимога діє одразу ж – для роботи в Литві, де мова необхідна, складання іспиту є обов'язковою умовою.
- Що буде з людиною, яка не склала іспит? Чи зможе він залишатися та працювати у Литві?
- Звичайно, із країни його ніхто не депортує. Також він зможе працювати в Литві офіційно, але лише на таких позиціях, де знання мови не потрібне, де немає контакту з людьми. Наприклад, у промисловості, у цеху, на заводі.
Якщо ж ми говоримо про людину, яка не склала іспит, але хоче працювати на колишній посаді, у такому разі Мовна інспекція дає вказівку та термін, зазвичай це 2-6 місяців, за який людина має іспит скласти, щоб продовжувати працювати там, де вона хоче. Ми вважаємо, що це розумний час, за який можна вивчити навіть південнокорейський діалект, якщо потрібно.
Якщо людина таки за цей термін не складає іспит, тоді її роботодавець отримує штраф, і вже вона вирішуватиме, що робити з цим співробітником.
- У Литві склалася ситуація, коли українці, які хочуть вивчати литовську мову, не можуть цього зробити, адже місць на безкоштовні курси мови не вистачає, а ціна за приватні курси досить висока. Що робити у такому разі?
- На цю тему у нас буде навіть дискусія у Сеймі за кілька тижнів, і ми збираємося детально обговорити всю цю проблему. Ми знаємо, що попит великий, але це також залежить від міста. Наприклад, у Вільнюсі черга на курси справді дуже велика, а от у менших містах такої проблеми немає.
Але я хотів би наголосити, що вивчити мову, перебуваючи в мовному середовищі, можна і без курсів. Включайте вдома телевізор, радіо, слухайте передачі литовською мовою. На роботі, на вулиці намагайтеся розмовляти хоча б трішки литовською. Нехай спочатку це будуть найпростіші фрази та слова. Попросіть, щоб ваші колеги з вами розмовляли не російською, не англійською, а литовською. Щоб у деякому плані теж допомагали сказати те чи це.
Через деякий час ви побачите прогрес і потроху освоїте мову навіть без курсів. Якщо ви справді зацікавлені у його вивченні.
- Ви неодноразово наголошуєте на тому, що якщо є бажання, то людина обов'язково зможе вивчити мову навіть самостійно. Але зараз у публічному просторі триває дискусія, як мовні вимоги і обмеження можуть вплинути на бажання людей залишатися та працювати у Литві. Дехто наважується на висловлювання, що "литовська мова їм не потрібна, адже всі питання можна вирішити російською чи англійською". Частково це можна спостерігати у Вільнюсі, де дуже багато російської мови у публічному просторі. Що ви думаєте з цього приводу?
– Якщо є люди, які кажуть, що литовську у Литві знати необов'язково, то це означає лише одне – ми, литовці, надто ліберальні. Ми повинні бути більш вимогливими та захищати свою мову. А якщо хтось вважає, що ця мова їм не потрібна, то такі наративи ми чули десятиліття від колоністів, від російських окупантів.
І коли тепер люди, ті ж українські воєнні біженці, раптом кажуть те саме, литовці одразу згадують, де вони чули такі вислови. Так говорили російські окупанти. Тож не варто забувати, що литовці пам'ятають, скільки бід було від тих, хто не сприймав литовську мову та громадськість також може дуже швидко змінити свою думку про таких "українських біженців".
Я не сперечаюся, є люди, які прожили в Литві понад 30 років і завжди розмовляли російською, а литовською знають лише кілька фраз. Такі люди, можливо, працювали на посадах, де не спілкувалися з людьми або мешкали у своєму, так званому, культурному гетто.
Але це дуже погана практика, і наша держава справді проти цього. Зараз багато литовців розмовляють російською і, справді, з українцями для нас це основна мова комунікації, всі це розуміють, що така лояльність не назавжди.
Державна мовна інспекція ніколи не погодиться з такою позицією небажаючих вивчати литовську державну мову. Це просто соромно і це, безперечно, репутаційне питання. Адже прожити десятиліттями та не вивчити державну мову – це величезна неповага до країни та її громадян.
